Постанова № 31598500, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7830/11/2670 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Гончаренко В.В., представника відповідача - Куліш Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012р. №133.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Київською регіональною митницею проведено перевірку ТОВ «Бізнес Центр Фармація» за результатами якої 06.04.2012р. складено акт невиїзної документальної перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи №н/34/12/100000000/30177378.

Перевіркою встановлено, що за період з 02.04.09 по 31.12.10 ТОВ "Бізнес-центр Фармація", в тому числі, здійснювало імпорт товарів: „Кальцій-ДЗ Нікомед Форте" за кодом 3004 50 10 00 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита - 0%) та „Ксенікал" за кодом 3004 90 19 00 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита - 0%).

Крім того встановлено невірне заповнення позивачем графи 33 ВМД, а як наслідок, невірне декларування ТОВ „Бізнес-центр Фармація" кодів згідно УКТЗЕД, призвело до порушення вимог Закону України від 05.04.2001 № 2371-III „Про Митний тариф України" та вимог пункту 4.3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог Закону.

Вказані порушення спричинили заниження ТОВ „Бізнес-центр Фармація" податкових зобов'язань по сплаті мита на суму 78 877,77грн.

В результаті чого, на підставі Акту перевірки 11.05.2012 року Київською регіональною митницею було винесено податкове повідомлення-рішення форми „Р" № 133, яким визначена загальна сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до Держбюджету України - 96 364,54 грн., у тому числі штрафні санкції -18 872,91грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність винесеного митним органом податкового повідомлення-рішення.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

Відповідно до наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» від 20 квітня 2005 року № 314 (надалі - Порядок № 314) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур» вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.

Пункт 25 Порядку № 314 містить норму за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребують проведення такого огляду.

При здійсненні митного оформлення ВМД позивач виконав вимоги, передбачені Порядком № 314 та Митним Кодексом України, та надав Київській регіональній митниці необхідні документи.

Відповідно до Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 514 від 22.06.2006 р. (надалі - Порядок №514), митне оформлення товарів, щодо яких відповідно до законодавства України встановлено пільги в обкладенні ввізним/вивізним митом, податком на додану вартість або акцизним збором здійснюється після подання всіх документів, необхідних для застосування пільг, або за умови сплати всіх належних податків і зборів, установлених законодавством України.

Пунктом 3 додатку 1 до зазначеного Порядку №514 передбачено, що для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні виробів медичного призначення (крім підакцизних товарів), зареєстрованих та допущених до застосування Україні в установленому законодавством порядку, що ввозяться на митну територію України (за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України) подається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію або його нотаріально засвідчена копія, або підтвердження державної реєстрації виробів медичного призначення, видане Міністерством охорони здоров'я України, згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. №1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість».

Пунктом 12 ст.1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з п.14 ст.1 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставами цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п.19, 35 ст.1 Митного кодексу України).

Згідно із ст.4 Закону України «Про Єдиний митний тариф», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф» передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Згідно з ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної і декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Відповідно до п.2.4 ст.2, пп. б) п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з п.10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, незалежно до сплати) митним органам.

Згідно з пп. 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-НІ (чинного на момент виникнення частини спірних відносин), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічно пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу передбачає, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з положеннями статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював контрольні заходи щодо перевірки діяльності позивача вже після закінчення операцій митного контролю.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю вже після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2009-2010 років позивач здійснював ввезення на митну територію України спірних препаратів. Відповідачем не було надано належних і допустимих доказів, які свідчили про наявність обґрунтованої підозри щодо порушення позивачем законодавства України безпосередньо під час пропуску товарів через митний кордон України. Під час здійснення митних операцій, у відповідача до позивача зауважень не було, відповідач із визначеними у ВМД кодами товарів погоджувався та пропустив товар на митну територію України. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заповнюючи ВМД, позивач зазначав достовірну інформацію стосовно ввезеного товару (найменування, кількісні та якісні характеристики), а митний орган погоджувався із присвоєнням товару коду групи 3004.

Таким чином, при переміщенні товару через митний кордон України перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товару у митного органу сумнівів не викликали.

Оформлення відповідачем ВМД за вказаний період свідчить про надання позивачу права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права розпорядження цим товаром.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів зазначає, що якщо митний орган, приймаючи ці вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, тобто погоджувався з наданими позивачем відомостями про товар, то митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування ввізного мита і податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати документальної перевірки.

Аналогічна позиція підтверджується практикою Верховного Суду України.

Крім того, у своїх узагальненнях «Про практику розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами» від 01.01.2010 Верховний Суд України дійшов чіткого висновку, про те що, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону № 168/97-ВР та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону N2181-111 Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Таким чином, судова практика Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, якщо мав місце факт згоди КРМ з відомостями щодо ставки ввізного мита чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем, під час прийняття вантажно-митних декларацій та пропуску товару на митну територію України.

Крім того, стосовно посилання відповідача на ту обставину, що позивач зробив методологічну помилку, невірно визначив код УКТЗЕД товарів та невірно зазначив його в графах 33 ВМД, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 Митного кодексу України передбачено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. У пункті 13 абз. 2 даної статті зазначено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують одне з таких основних завдань, як ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 312 Митного Кодексу України ведення УКТЗЕД, серед іншого, передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Згідно з розділом 3 Порядку №314 митні процедури здійснюються в такому порядку: 1) прийняття ВМД до оформлення; 2) митний контроль; 3) завершення митного контролю й митного оформлення, видача оформлених документів декларанту.

Відповідно до пункту 16 розділу 3 зазначеного Порядку після прийняття ВМД до оформлення на етапі проведення митного контролю здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Згідно з ст. 313 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Таким чином, класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, є виключно компетенцією митних органів.

Крім того, Пунктом 1 розділу II Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (далі - Порядок роботи відділу номенклатури) визначено, що прийняття рішення про визначення коду товару, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, належить до компетенції відділу номенклатури.

Рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури за встановленою формою (додаток 2 до Порядку роботи відділу номенклатури) та є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару (п. 11 розділу ІІІ Порядку роботи відділу номенклатури).

Так, згідно з рішенням Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 06.08.2009 № КТ-100-1738-09 товар «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте» має класифікуватися за кодом 3004501000 згідно Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Лише 14.05.2010 року рішенням відділу контролю митної вартості та номенклатури Київської регіональної митниці №КТ-100-1072-10 препарату «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте» визначено код згідно з УКТЗЕД 2106909200. після цієї дати Товариство декларувало «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте» за кодом згідно з УКТЗЕД 2106909200.

Відповідно до експертного висновку від 20.07.2001 р. № К-4075/2, виданого Київською торгово-промисловою палатою, лікарський засіб «Ксенікал», згідно з УКТЗЕД відповідає коду 3004501000.

Рішенням Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 22.07.2004 № КТ-100-2998-04 та від 26.09.2006 № КТ-100-2059-06 визначено, що товар «Ксенікал» має класифікуватися за кодом 300450100 згідно з УКТЗЕД.

Лише 15.09.2011 року рішенням відділу контролю митної вартості та номенклатури Київської регіональної митниці № КТ-100-5322-2011 препарату «Ксенікал» визначено код згідно з УКТЗЕД 2106909200.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що перевірка правильності класифікації та кодування товарів, класифікація товарів в УКТЗЕД і прийняття відповідного класифікаційного рішення є обов'язком митниці. А тому, посилання відповідача на методологічну помилку Товариства, що призвела до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита, не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, відповідачем неправомірно визначено суму податкового зобов'язання товариства за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України, у розмірі 78 877,77 за період 2009-2010 років, а тому колегія суддів зазначає, що відповідачем необґрунтовано визначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні загальну суму 96 364, 54 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем митного та податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття Київською регіональною митницею податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 p. № 133 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці № 133 від 11.05.2012 p.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 975 грн. 85 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 487 грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 28.05.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.