Ухвала суду № 31598485, 22.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/238/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю. О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі позивач, ДПІ) до ОСОБА_4 (далі відповідач) про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулася Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 2011,06 грн з орендної плати з фізичних осіб.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, громадянин ОСОБА_4 є фізичною особою, що не має статусу підприємця та проживає АДРЕСА_1 (довідка Сектору адресно-довідкової роботи УДМС України в Чернігівській області від 18.01.2013 року) (а. с. 17).

27.12.2001 року між Ніжинською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (Орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки серії АЕІ № 483179 (а. с. 6-7), відповідно до якого, відповідач приймає та набуває на визначений термін (49 років) право володіння та користування земельною ділянкою площею 0,2626 га, за адресою: АДРЕСА_2, з орендною платою у розмірі 158,77 грн/місяць, який був чинним на момент звернення до суду позивача.

Отже, за таких обставин, у відповідності до вимог п. 288.1, п. 288.2 ст. 288 ПК України, на орендаря нараховується орендна плата за земельну ділянку.

При цьому, відповідно до розрахунку позивача, зазначеного у Довідці № 963/20-062 від 23.11.2012 року (а. с. 4) , відповідач має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 2011,06 грн. (у т. ч., пеня - 0,11 грн.), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 0004511701 від 11.06.2012 року (а. с. 5).

Оскільки відповідачем сума податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб не була вчасно сплачена, то у відповідності до вимог ст. пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129, пп.129.3.1 п. 129. 3, п. 129.4 ст. 129 ПК України, на суму податкового боргу нарахована пеня, а, згідно ст. 59 ПК України, ДПІ винесена податкова вимога № 6 від 05.09.2012 року у розмірі 2045, 45 грн, яке було отримано ОСОБА_4 08.09.2012 року, а, отже, є узгодженим.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У відповідності до вимог ст. 60 ПК України, передбачений вичерпний перелік підстав, за якими податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, коли сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення № 0004511701 від 11.06.2012 року та податкова вимога № 6 від 05.09.2012 року відповідачем в досудовому або судовому порядку не оскажувалась, не є предметом розгляду в даній адміністративній справі, а, отже, немає рішення суду або контролюючого органу про її скасування, сума податкового боргу самостійно не погашена, тобто, вона досі є узгодженою, а, отже, в силу пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, правомірною є вимога податкового органу щодо стягнення податкового боргу.

Посилання відповідача на положення ст. 7 Закону України "Про оренду землі", та ст. 120 ЗК України, не стосується спірних правовідносин, які виникли між відповідачем та ДПІ, оскільки відповідач та співвласники подарували нежитловий будинок АДРЕСА_2 3-й особі, але земельна ділянка не була їх власностю і не дарувалася, тому, орендна плата за неї підлягала сплаті, оскільки договор оренди на той час не був припинений. Після припинення дії договору оренди відповідач має право вирішити цей спір з 3-ю особою, яка є власником спірних споруд з 03.03.2012 року, в судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів не може враховувати при вирішенні данної справи подану позивачем 22 травня 2013 року через канцелярію суду копію рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівського суду про визнання договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 27.12.2001 року припиненим з 04.03.2012 року, оскільки воно було винесено після вирішення справи судом першої інстанції, а, отже, не було належним чином ним досліджено.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 12 лютого 2013 року, тому не є підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.