Постанова № 31596500, 29.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 876/4964/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

за участю секретаря Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 р. у справі № 2а-10145/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 р. у справі № 2а-10145/12/1370 за позовом ТзОВ «Едіка-Україна» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000622321 від 23.10.2012 р. у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та задовольнити позов, посилаючись на те, що податкові накладні недійсними не визнавались, не зважаючи на заперечення директора контрагента - ТзОВ «Різано-Трейд» щодо їх підписання, просить прийняти нові докази щодо подальшої реалізації придбаного товару, оскільки суд першої інстанції не запропонував позивачу подати докази, яких суду не вистачало.

В судових засіданнях представник скаржника надав аналогічні пояснення.

Представник відповідача скаргу заперечив за безпідставністю, письмових заперечень, однак, не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у період з 18.10.2010 р. по 23.10.2010 р. посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Едіка-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «Різано Трейд» за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р. та встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за листопад 2010 року на суму 60516 грн. За наслідками перевірки складений акт від 23.10.2012 р. № 230/2200/34128701 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Едіка-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «Різано Трейд» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року». На підставі акта перевірки, Миколаївська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000622321від 23.10.2012 р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Едіка-Україна» за платежем: податок на додану вартість в сумі 75645 грн. (в тому числі за основним платежем - 60516 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 15129 грн.).

В основу порушень відповідачем було покладено висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Різано-Трейд», взято до уваги акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.11 № 572/23-1/36445153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Різано-Трейд» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок ТзОВ «Євросонік» за вересень, жовтень, листопад 2010 року», згідно із яким ТзОВ «Різано-Трейд» не знаходиться за юридичною адресою, відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на ТзОВ «Різано-Трейд» у 2010 році складала 1 особу (директор підприємства). ДПІ у Вишгородському районі встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Різано-Трейд». Господарські операції між ТзОВ «Різано-Трейд» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Директор ТзОВ «Різано-Трейд» заперечила причетність до вказаної організації та підписання документів. Покупцем ТзОВ «Різано-Трейд» в листопаді 2010 р. було, зокрема, ТзОВ «Едіка-Україна».

Такі висновки, з якими погодився суд першої інстанції, обґрунтовувались актом ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.11 № 572/23-1/36445153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Різано-Трейд» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок ТзОВ «Євросонік» за вересень, жовтень, листопад 2010 року».

При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що у відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Водночас, позивач надав суду першої інстанції на підтвердження факту реального придбання товару у вказаного суб'єкта рахунок-фактуру № 151105 від 15.11.2010 р. на придбання картонної сувенірної упаковки загальну суму 363097,86 грн. в т.ч. ПДВ - 60516,31 грн.; видаткову накладна № 161105 від 16.11.2010 р. на загальну суму 363097,86 грн. в т.ч. ПДВ - 60516,31 грн.; податкову накладну № 161105 від 16.11.2010 р. на загальну суму 363097,86 грн. в т.ч. ПДВ - 60516,31 грн.; копії банківських виписок оплату за картонну сувенірну упаковку; акт виконаних робіт з перевезення вантажів № 172 від 16.11.2010 р. на підтвердження факту перевезення вантажу згідно з видаткової накладної № 161105 від 16.11.2010 р., докази оплати за перевезення товару тощо.

Однак в суді першої інстанції позивач не надав доказів подальшої реалізації такої продукції. Водночас, згідно із ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Відтак, суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи та дослідив у судовому засіданні додані апелянтом докази, які підтверджують факт подальшої реалізації позивачем придбаної у ТзОВ «Різано-Трейд» продукції, а саме:

-договір виготовлення та поставки продукції №3375/10 від 21.10.2010 року з ТзОВ «Снєжка - Україна», Специфікацію до договору №3375/10 на виготовлення та поставку ділових щоденників, видаткову накладну №ЕУ - 0141 від 16.11.2010 року, довіреність СН №29 від 16.11.2010 року на отримання матеріальних цінностей, копії виписок з банківських рахунків;

- договір виготовлення та поставки №3791/10 від 09.11.2010 року з ТзОВ «Рейнбоу Адвертайзінг», видаткова накладна №ЕУ-0249 від 16.12.2010 року, копії виписок з банківських рахунків;

- договір виготовлення та поставки продукції №3986/10 від 01.11.2010 року, специфікації до договору №3986/10 від 01.11.2010 року, видаткова накладна №ЕУ-0238 від 14.12.2010 року, ЕУ-0237 від 14.12.2010 року, довіреність на тримання матеріальних цінностей №565 від 23.12.2010 року, видаткова накладна №ЕУ-0210 від 06.12.2010 року, довіреність №547 від 06.12.2010 року, видаткова накладна №ЕУ-0289 від 21.12.2010 року, копії виписок з банківських рахунків.

Апелянтом додано також ряд інших первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських оперцій, зокрема, з наступними контрагентами: ПАТ «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь», ТзОВ «Весна-Прінт», ТзОВ «Санте-Алко», ПП «Науково-виробнича фірма «DV MAIS», ТзОВ «Ф.Р.Е.Ш.», ТОВ «Компанія Каскад-Плюс», ТзОВ з іноземними інвестиціями «Лєо Бернет».

Згідно з вимогами п. 3.2 ст.3 Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.2.15 п.2 цього Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п. п.2.16 п.2 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення.

З аналізу вищенаведених первинних документів вбачається, що такі за формою та змістом відповідають вимогам законодавства.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг. Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків. Суд вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що що надані позивачем документи є необхідними та достатніми для визначення реальності господарських операцій й формування податкового кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно із ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Скаржник у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду. Враховуючи наведене, судове рішення не відповідає закону та матеріалам справи та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна»- задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 р. у справі № 2а-10145/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби №0000622321 від 23.10.2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 03.06.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.