Ухвала суду № 31596442, 29.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 876/1630/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.І.,

за участю секретаря Губач Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. у справі № 2а-2997/12/0970 за позовом Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень №0000802203 та №0000792203 від 30.08.2012 р.

встановив:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. у справі № 2а-2997/12/0970 за позовом ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000802203 та №0000792203 від 30.08.2012 р., у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі, поданій 08.01.2013 р., скаржник просить постанову скасувати та задовольнити позов.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на неврахування судом першої інстанції формування складу податкового кредиту на підставі належних документів, непереконливість вироку Київського районного суду м. Сімферополь від 08.05.2012 р. та акту Алчевської ОДПІ на підтвердження безтоварного характеру операцій скаржника із контрагентами, не скасування державної реєстрації контрагентів на дату здійснення господарських операцій. Посилається на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р. у справі №2а/1270/5066/2012 за позовом ПП «Ін вест Пром» до Алчевської ОДПІ, якою було визнано протиправним та скасовано наказ про проведення перевірки.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як правильно з'ясував суд першої інстанції, за результатами планової виїзної перевірки позивача було складено акт № 3376/22-3/00451636 від 24.05.2012 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.4, 201.6, 201.10 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації в сумі 161763 грн., зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за грудень 2011 р. в сумі 21656 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та спрямовується до спеціального фонду державного бюджету на 61834 грн. З цієї підстави були винесені податкове повідомлення рішення № 0000252203 від 08.06.2012 р., яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62414грн., з яких 61634 грн. за основним платежем та 780 грн. за штрафними санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 0000262203 від 08.06.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180309 грн., з яких за основним платежем 161763 грн., за штрафними санкціями -18546 грн. За наслідками розгляду скарги позивача було скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.06.2012 р. № 0000262203 в частині 24267 грн. податку на додану вартість за основним платежем та 6072 грн. застосованої штрафної санкції; № 0000252203 в частині 48674 грн. по податку на додану вартість за основним платежем, що сплачується до бюджету переробними підприємствами та 780 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Винесено нові повідомлення-рішення № 0000802203 від 30.08.2012 р. та № 0000792203 від 30.08.2012 р.

Відповідно до п.п. 7.4.1. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Подібні положення містяться і в ПК України.

При вирішенні справи суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. Зазначеним спростовується посилання скаржника на те, що достатньою підставою для віднесення суми до податкового кредиту є її підтвердження первинними документами без врахування самого факту операції, який підтверджують ці документи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належно довів висновки, покладені в основу оскаржуваних рішень.

Суд першої інстанції підставно встановив факт укладення між позивачем та його контрагентами - ПП «Інвест Пром» та ТзОВ «Укрдрім» ряду договорів, зокрема, угоду на поставку м'ясопродукції за вільними цінами із ТзОВ «Укрдрім», - договір купівлі-продажу № 080411 від 08.04.2010 р. Також позивач уклав угоду на поставку м'ясопродукції за вільними цінами із ТзОВ «Інвест Пром» - договір купівлі-продажу № МКК-12/171 від 17.12.2010 р.

На підтвердження виконання умов договорів суду першої інстанції подано податкові та видаткові накладні, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «Інвест Пром», свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, накладні-зважування, ветеринарні свідоцтва, копії банківських виписок.

Однак, оригінали таких документів суду не подавались. Окрім цього, згідно з даними ДПІ в Печерському районі м. Києва, акту від 04.05.2012 р., провести перевірку TзOB «Укрдрім» неможливо, оскільки така не знаходиться за юридичною та фактичною адресами. Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 08.05.2012 р. у справі № 1/0109/50/2012, що набрав законної сили, посадових осіб визнано винними за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України та встановлено, що організованою групою осіб та невстановленими особами з перших днів січня 2010 р. по 25 травня 2011 р. придбано декілька підприємств, в тому числі і ТзОВ «Укрдрім» на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів господарювання, які підробили документи зазначених підприємств. Цими ж особами від імені номінальних керівників даних підприємств було відкрито рахунки у ПАТ КБ «Інтербанк». Хоча у вироку позивач і не згадується, вказані обставини відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню. Тому, судом першої інстанції було правильно надано оцінку доказів в їх сукупності на підтвердження посилань відповідача. В світлі цих доказів позивач у встановленому порядку не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Згідно з актом перевірки Алчевської ОДПІ з 08.02.2012 р. по 21.02.2012 р. проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Інвест Пром» з дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої податковою інспекцією складено акт від 28.02.2012 р. № 509/236-37156752 та встановлено відсутність документального підтвердження зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 233 647 178 грн., та відсутність документів на підтвердження податкового кредиту, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 223612462 грн. Посилаючись на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р. у справі №2а/1270/5066/2012 за позовом ПП «Інвест Пром» до Алчевської ОДПІ, якою було визнано протиправним та скасовано наказ про проведення даної перевірки, скаржник не надав доказів поважності причин неподання копії такої постанови і доказів набрання нею законної сили. При цьому, визнання недійсним наказу на проведення перевірки не спростовує факту виявлених порушень, а відтак не впливає на висновки суду.

У зв'язку із наведеним, суд першої інстанції підставно констатував, що доводи представників позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

При цьому, судом першої інстанції було належно враховано, що у відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. у справі № 2а-2997/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 03.06.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.І.