Постанова № 31595626, 28.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р. Справа №805/3953/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі: судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.03.2013р.

за участю: представників позивача Бєляєва А.П., Пишнограєвої О.Д.

представника відповідача Гой В.П.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.05.2013 р.) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000201517/7047/15-17/1-1-00191129 від 14.03.2013р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставність висновків проведеної відповідачем камеральної перевірки, згідно з якими в порушення п.201.10 ст. 201, п.п. 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачем завищена заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ за грудень 2012 року на 461 290 грн. Позивач вказує на протиправність проведення камеральної замість документальної перевірки, неможливість використовувати під час камеральної перевірки первинних документів бухгалтерської звітності. Також посилається на недотримання строків проведення камеральної перевірки. По суті встановлених порушень зазначає, що додані до декларації з ПДВ за листопад 2012 року документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зауваження відповідача щодо відсутності у цих документах печаток, посилань на довіреності не ґрунтуються на вимогах законодавства. Тому позивачем у листопаді 2012 року правомірно сформований податковий кредит з ПДВ, а отже і заявлена до відшкодування сума ПДВ за грудень 2012 року.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та поданих у подальшому кількох письмових поясненнях.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у запереченнях від 08.04.2013. Зокрема зазначив про те, що у відповідності до ст. 46 Податкового кодексу України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Тому додані до декларації заява зі скаргою на постачальників, розрахункові документи та первинні документи бухгалтерського обліку можуть бути використані при проведенні камеральних перевірок. Під час перевірки документів, доданих до декларації позивача за листопад 2012 року, відповідачем було встановлено, що частина з них не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, накладні не містять реквізитів довіреностей, за якими був отриманий товар, відсутні печатки підприємств. Інша частина документів не підтверджує події, з якими закон пов'язує виникнення права на податковий кредит з ПДВ. Так, ст. 201 Податкового кодексу України встановлене право платника податку на податковий кредит у разі відмови його постачальника видати податкову накладну або видачу її з порушенням порядку складання/реєстрації, виключно за умови подання ним заяви зі скаргою на такого постачальника з додаванням до неї документів, що підтверджують перерахування коштів постачальнику або одержання від нього товарів/послуг. Надані позивачем рахунки - фактури не відносяться до таких документів, а отже позивач не має права на такий податковий кредит. Наведені висновки відповідача викладені у акті перевірки від 19.02.2013р. №118/15-17/1-1-00191129, на підставі якого 14.03.2013р. прийняте податкове повідомлення-рішення №№0000201517/7047/15-17/1-1-00191129. Дане податкове повідомлення-рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить у задоволенні вимог про його скасування відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що наведені вище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив наступне.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 00191129, як платник податків знаходиться на обліку у відповідача.

Відповідач - спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує функції, передбачені Податковим кодексом України.

Відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок, по декларації за грудень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку, що декларувалось в період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. Результати цієї перевірки відображені у акті від 19.02.2013р. №118/15-17/1-1-00191129 (надалі - Акт перевірки, т.1 а.с.10-30). Згідно з ними в порушення п.201.10 ст. 201, п.п. 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1342), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228, за результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2012 року на 461 290грн., що призвело до завищення від'ємного значення податку на суму 461 290 грн. за листопад 2012 року та завищення заявленої до бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 року на 461 290 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 14.03.2013р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №№0000201517/7047/15-17/1-1-00191129, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за грудень 2012 року на суму 461 290 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 230 645 грн. (т.1 а.с. 9).

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Позивачем до податкового органу за місцем реєстрації подана декларація з ПДВ за грудень 2012 року, у якій до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1) заявлена сума податку у розмірі 201 568 620 грн. (т.1 а.с. 147).

З додатку 2 до декларації позивача з ПДВ за грудень 2012 року (т.1 а.с. 163) вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за наслідками поточного звітного періоду, складає 201 568 620 грн. та виникла у листопаді 2012 року.

Відповідно до положень п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, які настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Зважаючи на наведені вище норми, які передбачають формування суми ПДВ до відшкодування з бюджету за рахунок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, під час камеральної перевірки декларацій, у яких заявлене таке відшкодування, можуть використовуватися дані декларацій попередніх періодів.

Так, здійснюючи камеральну перевірку заявленої до відшкодування суми ПДВ по декларації за грудень 2012 року контролюючий орган вправі звертатися до відомостей про податковий кредит листопаду 2012 року. За відсутності у платника податків права на податковий кредит, навіть за результатами камеральної перевірки можливо дійти висновків про безпідставність формування заявлених до відшкодування сум ПДВ у наступних податкових періодах.

З урахуванням цього суд не приймає до уваги посилання позивача на неправомірність перевірки даних податкового кредиту за листопад 2012 року у зв'язку з наявністю іншого акту перевірки за той самий період - №18/15-17/1-1-00191129 від 18.01.2013р. (т.2 а.с. 44-66). З цього акту вбачається, що предметом перевірки була достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ по декларації позивача за листопад 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку за період з 01.09.2012 по 31.10.2012р. При цьому встановлені відповідачем порушення стосувалися податкового кредиту позивача, визначеного у декларації за жовтень 2012 року (т.2 а.с. 66).

Що стосується посилання позивача на порушення строків проведення камеральної перевірки його декларації з ПДВ за листопад 2012 року, суд зазначає, що такі строки встановлені п. 200.10 ст. 200 ПК України. Згідно з ним протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. З урахуванням граничного терміну отримання декларації позивача з ПДВ за грудень 2012 року (20.01.2013), складання Акту перевірки 19.02.2013р. відповідає зазначеній нормі.

Слід зауважити, що цей акт складений за результатами перевірки заявленої до відшкодування у декларації позивача за грудень 2012 суми ПДВ, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ за період 01.11.2012р. - 30.11.2012р. Таке від'ємне значення зазначається як у декларації за листопад 2012 року, так і переходить до декларації за грудень 2012 року. З п. 200.11 ст. 200 ПК України слідує, що предметом камеральних перевірок є заявлене у декларації з ПДВ бюджетне відшкодування, у зв'язку з чим відповідач вправі перевіряти дані щодо податкового кредиту, за рахунок якого сформоване відповідне від'ємне значення.

Згідно з п.200.11. ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

З посиланням на цю норму позивач стверджує про протиправність прийняття спірного повідомлення-рішення на підставі акту камеральної, а не документальної перевірки.

З цього приводу слід зазначити, що Перелік наведених підстав для проведення документальної перевірки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1238. Частина з таких підстав (зокрема п.3, 7), не може бути виявлена без проведення іншої (у тому числі камеральної) перевірки.

Крім того, відповідно до абз. «б» п. 200.14. ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

З цієї норми слідує, що наведені повідомлення-рішення можуть прийматися як на підставі документальної, так і на підставі камеральної перевірки.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на неправомірність прийняття спірного повідомлення-рішення саме на підставі акту камеральної перевірки та використання при цьому копій доданих до декларації документів.

У наведеній вище нормі йдеться про документальну перевірку продавця, а не позивача, який є покупцем.

Крім того, відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

За приписами п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 того самого кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Зважаючи на те, що первинні документи бухгалтерського обліку у відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України додаються до заяви зі скаргою, яка у свою чергу додається до податкової декларації платника податку, вони є невід'ємною частиною податкової декларації та можуть бути використані при проведенні камеральної перевірки.

Таким чином дії відповідача щодо проведення перевірки, за наслідками якої складений Акт перевірки, відповідають приписам ПК України. Наведені вище підстави, з яких позивач стверджує про неправомірність спірного повідомлення-рішення, носять формальні ознаки та не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

Що стосується суті відображеного у Акті перевірки відповідачем порушення, судом встановлене наступне.

Позивач супровідним листом від 21.01.2013р. №04/51 (т. 2 а.с. 93) надав відповідачеві декларацію з ПДВ за грудень 2012 року з додатками №1-8 та доданими до них документами на 2 383 аркушах. Проти одержання цих документів згідно з переліком (т.2 а.с. 15-3) представники відповідача не заперечують. Саме ці документи були досліджені відповідачем, що підтверджується змістом Акту перевірки.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З цієї норми прямо випливає, що право на податковий кредит виникає у наведених випадках за умови надання платником податку заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані одні з таких документів:

- копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг;

- копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

Таке відповідає п. 198.2. ст. 198 ПК України, згідно з якою датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що відповідачем були проаналізовані додані позивачем до декларації з ПДВ документи на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит у разі відмови продавця надати податкову накладну (т.1 а.с. 15-29), а також порушення продавцем порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1. а.с. 30-26).

З нього, а також одержаного на вимогу суду розрахунку (т.2 а.с. 67-73), слідує, що частина документів на думку позивача не узгоджується з вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цьому відповідає податковий кредит у сумі 228 245,27 грн.

Інша частина документів вважається позивачем не наданими, оскільки вони на його думку не підтверджують факт сплати або постачання товару, що є необхідним згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України. Цій частині відповідає податковий кредит у сумі 233044,78грн.

Що стосується першого з перелічених випадків, суд вважає безпідставними висновки відповідача про невідповідність наданих позивачем документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідачем зазначено, що у доданому до декларації з ПДВ за грудень 2012 року акті №3284 від 02.11.2012р. відсутня печатка замовника; у доданих видаткових накладних відсутній номер доручення (повний перелік наведений у т.2 а.с. 67-73). Інші підстави для невизнання доданих позивачем документів такими, що підтверджують його право на податковий кредит, відсутні.

Як вже зазначалося, за приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України до заяви додаються копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 статті 9 цього закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, яке є підзаконним нормативно-правовим актом до вказаного Закону, також встановлено (п.2.4.), що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перелічені вимоги не передбачають обов'язкове зазначення у видаткових накладних номера доручення або наявності печатки замовника. Тому надані позивачем акти та видаткові накладні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв'язку з чим можуть бути підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318. Дана інструкція не є Законом, на який мається посилання у п.201.10 ст.201 ПК України.

Можливості розширюваного тлумачення переліку нормативно-правових актів, яким повинні відповідати згадані у неї первинні документи, вказана норма не передбачає.

Крім того, відповідно до п. 13 наведеної вище Інструкції обов'язок зазначення у накладних реквізитів довіреностей виникає у разі відпуску цінностей частинами, чого не можна встановити під час проведення камеральної перевірки.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на податковий кредит з ПДВ за листопад 2012 року у сумі 228 245,27 грн. не відповідають положенням наведених вище нормативно-правових актів, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 228 245,27 грн.

Що стосується висновків відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит у сумі 233 044,78 грн., суд вважає їх обґрунтованими та правомірними з наступних підстав.

Як вже зазначалося, з положень п. 201.10. ст. 201 ПК України слідує, що право на податковий кредит з ПДВ виникає у платника податків за умови додання ним до декларації заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані одні з таких документів:

- копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг;

- копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

Судом встановлено, що позивачем до декларації з ПДВ за листопад 2012 року на підтвердження податкового кредиту у сумі 233 044,78 грн. були надані рахунки - фактури на придбання позивачем товарів та послуг з відмітками про їх акцепт позивачем (т.3 а.с. 73-142). Це підтверджується наданим позивачем переліком документів (т.2 а.с.15-33), змістом Акту перевірки та не заперечується сторонами.

Видаткових накладних та/або розрахункових документів, які б стосувалися наведених вище товарів та послуг, позивачем до скарги на постачальників, що є додатком до декларації за листопад 2012 року не додавалося.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України заява із скаргою на постачальника з доданням перелічених вище документів є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. З урахуванням цього суд не приймає до уваги накладні та платіжні документи, які надані позивачем у судовому засіданні, але не додавалися до податкової декларації.

Суд вважає, що акцептовані рахунки - фактури не належать до первинних документів, що підтверджують факт отримання товарів/послуг з наступних підстав.

Одним з обов'язкових реквізитів первинних документів бухгалтерського обліку, які передбачені ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є зміст господарської операції.

Статтею 1 того самого Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України до заяви зі скаргою на постачальника підлягають доданню не будь-які первинні документи, а саме ті, що підтверджують отримання товарів/послуг. З доданих позивачем рахунків - фактур не вбачається, що змістом господарської операції є отримання товарів чи послуг.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, вони підтверджують прийняття зобов'язань з оплати товарів та послуг. Таке не є тотожнім їх отриманню, а тому не приймається судом до уваги.

Крім того, згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбу оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Акцепт оферти, на який посилається позивач, не є однією з наведених подій, у зв'язку з чим право на податковий кредит у такому випадку не виникає.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на можливість підтвердження одержання товарів/послуг акцептованими рахунками-фактурами. Такого висновку позивач дійшов на підставі зазначення рахунків - фактур серед документів, за якими відбувається приймання товарів за кількістю згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (П-6), що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 г. Пунктами 12, 26 цієї інструкції за результатами приймання продукції передбачене складання акту приймання за кількістю. Отже, рахунок-фактура є документом, за яким здійснюється приймання продукції, а не документом, у якому відображається результати її приймання. До того ж Інструкція не розповсюджується на прийняття послуг, у той час як надані позивачем рахунки - фактури передбачали постачання послуг.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача можливість підтвердження одержання товарів рахунками - фактурами за правилами Інкотермс, які на його думку є частиною національного законодавства України. Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 року N 567/94, на який при цьому посилається позивач, втратив чинність згідно з Указом Президента України 19 травня 2011 року №589/2011. Застосування ж правил Інкотермс у відповідності до ч.4 ст. 265 ГК України є правом, а не обов'язком сторін договору. Укладення позивачем договорів саме із посиланням на правила Інкотермс позивачем не доведено. Крім того, ці правила також стосуються придбання товарів, а не послуг.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000201517/7047/15-17/1-1-00191129 від 14.03.2013 у частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 233 044,78 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується штрафних санкцій зі спірним податковим повідомленням-рішенням, судом встановлено, що вони застосовані до позивача на підставі ст. 123 ПК України. Згідно з нею при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Сторонами визнана наявність обставин, з якими вказана норма пов'язує застосування санкцій саме у такому розмірі - відповідачем 20.05.2011р. приймалося податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 542 666,72 грн. Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України ця обставина може не доводитися перед судом.

Зважаючи на вказані вище висновки суду про неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 228245,27 грн., спірне податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню у частині штрафних (фінансових) санкцій, яка відповідає вказаній сумі зменшення - 114 122,64 грн.

Судові витрати відповідно до ч.1, 3 ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000201517/7047/15-17/1-1-00191129 від 14.03.2013 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби №0000201517/7047/15-17/1-1-00191129 від 14.03.2013 у частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 228 245,27 грн. та застосовування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 114122,64грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча» (м. Маріуполь, вул. Шевченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) судові витрати з судового збору у сумі 1 135,07 грн. (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень 07 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 28 травня 2013р. Постанова виготовлена в повному обсязі 01 червня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.