Постанова № 31591755, 30.05.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Справа № 803/992/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кащука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду заяви від 29 листопада 2012 року та ненадання відповіді на неї, безпідставної передачі розгляду цієї заяви та зобов'язання відповідача розглянути її згідно з вимогами чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 листопада 2012 року він звернувся до Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України із заявою про протиправні дії командира військової частини А 0796, проте 30 листопада 2012 року листом № 5-2447 вих-12 його було повідомлено, що на підставі статті 7 Закону України «Про звернення громадян» його заяву від 29 листопада 2012 року було направлено за належністю для розгляду командиру військової частини А0796. Позивач вважає такі дії порушенням статті 7 Закону України «Про звернення громадян», яка забороняє направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Крім того, відповідач порушив норми статей 16, 19, 29 Закону України «Про звернення громадян», якими передбачено повернення додатків до скарги громадянину після її розгляду, заборону безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам, прокурорський нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян.

Позивач вважає, що відповідач самоусунувся від розгляду звернення, скерувавши його для виконання командиру військової частини А0796. Відповідь на звернення в результаті цього позивач не отримав.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

В письмовому запереченні проти адміністративного позову (а.с.21-23) відповідач адміністративний позов не визнав та пояснив, що виходячи зі змісту заяви ОСОБА_1 на адресу Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 29 листопада 2012 року, ним оскаржуються дії командування військової частини А 0796 щодо не направлення станом на 29 листопада 2012 року документів на присвоєння йому чергового військового звання, зокрема перебування на вказану дату документів у штабі зазначеної військової частини. Проте, у зверненні відсутні будь-які посилання на незаконні дії безпосередньо командира цієї військової частини. До командування військової частини відповідно до статей 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України входять також начальники структурних підрозділів (відділів, служб, управлінь тощо), перший заступник та заступники командира, інших осіб, що наділені адміністративно-розпорядчими повноваженнями за посадою. Начальник кадрового підрозділу військової частини А 0796 підпадає під визначення «командування» військової частини А 0796 згідно статей 58, 59 Статуту. Відповідно до вимог статей 12, 73, 74 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дисциплінарною владою стосовно начальника кадрового підрозділу військової частини А 0796 наділений командир даної частини.

Згідно з вимогами пункту 2.4 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн, перевірки за заявами та скаргами фізичних осіб, крім заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, державного нагляду (контролю), органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами відповідного рівня або неприйняття ними рішень з цих питань у встановлені строки. Враховуючи відсутність у Волинській прокуратурі з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підтвердження про розгляд компетентним органом або посадовою особою відповідного рівня звернень ОСОБА_1 з приводу порушення його прав на отримання чергового військового звання, звернення від 29 листопада 2012 року відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» скеровано для розгляду командиру військової частини А 0796, який наділений дисциплінарною владою щодо посадових осіб кадрового підрозділу підпорядкованої йому частини. Відповідач також зазначив, що оскільки звернення безпосередньо ним не розглядалось, а тому обов'язок повернення зазначених матеріалів покладено було на командира військової частини А 0796.

Перевірка за додержанням законодавства про звернення громадян не проводилась, оскільки звернення ОСОБА_1 від 29 листопада 201 року не містило посилань на порушення вимог даного законодавства.

Відповідач також зазначив, що його дії оскаржені ОСОБА_1 у прокуратуру Західного регіону України з нагляду з додержанням законів у воєнній сфері, проте зазначені позивачем доводи вищестоящою прокуратурою підтвердження не знайшли.

З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні позивач позов підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить його позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених у письмовому запереченні на нього, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних мотивів і підстав.

Судом встановлено, що 29 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України із заявою про протиправні дії командування військової частини А 0796 щодо невиконання вимог абзацу 3 пункту 3.3 та абзацу 2 пункту 3.18 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170: станом на 28 листопада 2012 року подання на присвоєння чергового звання ОСОБА_1 знаходиться у штабі 13 армійського корпусу (військова частина А 0796) та не реалізоване у встановленому порядку. У заяві від 29 листопада 2012 року ОСОБА_1 просив припинити протиправні дії та відновити порушене право (а.с.24).

Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд враховує, що частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Законом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, є Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У розумінні статті 3 вказаного Закону зверненням громадян - викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод, незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (стаття 4, частина перша статті 5 Закону України «Про звернення громадян»).

У статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб, в тому числі не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

За приписами статті 7 цього ж Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Як передбачено статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

30 листопада 2012 року листом № 5-2447 вих-12 Волинська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України повідомила ОСОБА_1 про направлення за належністю його звернення від 29 листопада 2012 року для розгляду командиру військової частини А 0796 (а.с.25). Звернення скероване для розгляду супровідним листом від 30 листопада 2012 року № 5-2443 вих-12 (а.с.26).

Про розгляд порушених ОСОБА_1 у звернені від 29 листопада 2012 року питань командир військової частини А 0796 листом від 29 грудня 2012 року № 4152 (а.с.26, зворот) повідомив Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України. Зокрема, інформовано, що службовий матеріал до присвоєння чергового військового звання заступнику командира військової частини А 2331 підполковнику ОСОБА_1 надійшов до відділу особового складу штабу військової частини А 0796 29 листопада 2012 року, проте у зв'язку із накладенням на нього дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність (наказ командира військової частини А 0796 від 28 листопада 2012 року № 560), службовий матеріал до присвоєння чергового військового звання повернуто на адресу командира військової частини А 2331 без реалізації, про що було здійснено доповідь на адресу начальника управління особового складу - заступника начальника штабу командування Сухопутних військ Збройних Сил України 29 листопада 2012 року за № 2/1164/61.

Як встановлено судом, відповідь за результатами розгляду порушених у зверненні від 29 листопада 2012 року питань ОСОБА_1 командиром військової частини А 0796 не надана (такі дії оскаржено позивачем до суду - справа № 803/993/13-а).

Надаючи оцінку діям відповідача, суд враховує, що відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Спеціальним Законом при визначенні статусу органів прокуратури та порядку їх діяльності є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Особливості функцій прокуратури визначають і спеціальний порядок розгляду звернень громадян.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України закріплено в Інструкції, затвердженій наказом Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» (далі - Інструкція, в редакції, чинній на час виникнення правовідносин). Питання про можливість та необхідність прийняття звернень до провадження в прокуратурі визначається з урахуванням приписів пункту 2.4 цієї Інструкції, якою передбачено, що перевірки за заявами громадян, юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, за винятком заяв та повідомлень про злочини, розслідування яких належить до компетенції органів прокуратури, проводяться лише у разі їх попереднього вирішення керівниками компетентних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та контролю. Такий же порядок закріплено і статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 18 вересня 2012 року № 5288-VI.

З огляду на викладене та за змістом дій, визначених пунктом 3.2 Інструкції (прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; приєднано до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи), звернення направляється за належністю для вирішення порушених питань з урахуванням вимог пункту 3.3 Інструкції: у 5-денний строк та з одночасним повідомленням про це заявників.

З наведеного випливає, що реалізуючи свої повноваження, прокурор вправі проводити перевірки за письмовими зверненнями фізичних осіб лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань. Тобто, обов'язок органів прокуратури провести відповідну перевірку заяви (скарги) фізичної особи виникає після того, як таку скаргу буде розглянуто органом, який відповідає за порушені в ній питання, і якщо така фізична особа вважає, що в результаті перевірки заяви (скарги) такою відповідальною особою її порушені права свободи та інтереси не було відновлено.

Так звернення ОСОБА_1 містить посилання на невиконання командуванням військової частини А 0796 вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170. У зверненні відсутні посилання на незаконні дії (бездіяльність) безпосередньо командира військової частини А 0796. Оскільки докази попереднього звернення ОСОБА_1 до командира військової частини А 0796 та результатів його розгляду з питання, порушеного у зверненні до прокурора, відсутні, то суд вважає, що відповідач, обґрунтовано направивши звернення для попереднього розгляду командиру військової частини А0796, діяв у спосіб, передбачений Законом України «Про прокуратуру», та відповідно до пункту 2.4 Інструкції, якими встановлено особливості розгляду звернень громадян прокурорами. Водночас, відповідно до вимог пункту 3.3. Інструкції відповідач вчасно повідомив ОСОБА_1 про направлення його звернення для вирішення порушеного питання командиром військової частини А 0796.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивача про самоусунення відповідача від розгляду його звернення. Командир військової частини А 0796 зобов'язаний був таке звернення вирішити та направити відповідь ОСОБА_1 відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян». У разі, якщо заявник вважатиме, що рішення, прийняте за результатами розгляду звернення, порушує його законні права і інтереси, такий заявник вправі звернутися зі скаргою у встановленому законом України «Про звернення громадян» порядку.

З матеріалів справи також слідує, що ОСОБА_1 подавав скарги до прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері щодо неналежного розгляду звернення від 29 листопада 2012 року Волинською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України. При перевірці вищестоящим прокурором скарги ОСОБА_1 його доводи виявились безпідставними (а.с.6, 29).

Разом з тим, як передбачено статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Стаття 29 Закону України «Про звернення громадян» також передбачає здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законодавства про звернення громадян.

Водночас, у зверненні від 29 листопада 2012 року ОСОБА_1 питання порушення Закону України «Про звернення громадян» командуванням військової частини А 0796 не порушував. Наведене свідчить про відсутність у діях відповідача порушення статті 29 Закону України «Про звернення громадян».

Однак при розгляді скарги ОСОБА_1 до прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері встановлені порушення службовими особами 13 армійського корпусу вимог Закону України «Про звернення громадян», Дисциплінарного статуту Збройних Сил України при розгляді звернення від 29 листопада 2012 року, скерованого відповідачем: командиру військової частини А 0796 внесено подання (а.с.6). Так само внесено подання і у зв'язку із порушенням Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», інших законодавчих актів щодо порядку проходження військової служби діями службових осіб військових частин А 2331 та А 0796 (а.с. 29).

Суд також дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача на порушення відповідачем статті 16 Закону України «Про звернення громадян», частиною шостою якої визначено: «До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину». Цю норму Закону слід застосовувати у разі подання скарги. 29 листопада 2012 року ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою, яка при цьому не містила будь-яких додатків.

Суд зауважує, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено частиною першою статті 11 КАС України. Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що відповідачем доведено правомірність дій, пов'язаних із зверненням ОСОБА_1 від 29 листопада 2012 року, тобто, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Інші доводи позивача цих висновків суду не спростовують. Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про прокуратуру», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду заяви та ненадання відповіді на неї, безпідставної передачі розгляду заяви та зобов'язання розглянути заяву від 29 листопада 2012 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 04 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк