Ухвала суду № 31591545, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К-58413/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009

у справі № 2а-8883/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амкор Ренч Україна»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амкор Ренч Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Амкор Ренч Україна») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі - відповідач, Дергачівська МДПІ Харківської області), у якому просило суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області від 01.10.2008 № 0000171601/0 та від 27.10.2008 № 0000171601/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 46 113,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 адміністративний позов ТОВ «Амкор Ренч Україна» задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області від 01.10.2008 № 0000171601/0 та від 27.10.2008 № 0000171601/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 46 113,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Амкор Ренч Україна» державне мито у розмірі 3,40 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Амкор Ренч Україна» пройшло державну реєстрацію 05.03.2004 у Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області.

03.10.2008 свідоцтво про державну реєстрацію було замінено у зв'язку із зміною найменування юридичної особи.

Згідно з пунктом 1.1.2 Статуту ТОВ «Амкор Ренч Україна» Товариство є повним правонаступником майна, майнових прав та обов'язків ТОВ «Астрон» у зв'язку зі зміною повного та скороченого найменування.

29.09.2008 працівниками Дергачівської МДПІ Харківської області проведена невиїзна документальна перевірка правомірності декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету ТОВ «Астрон», за результатами якої 29.09.2008 складено акт № 1027/16-015/32796990 (надалі акт).

За висновками вказаного акта перевірки встановлено, що згідно з пунктом 1.8 статті 1 та підпункту 7.7.7 «б» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Астрон» безпідставно завищило суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету в березні 2008 року в розмірі 31 769,00 грн., у травні в розмірі 14 344,00 грн., оскільки відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету постачальниками підприємства, що перевірялось.

На підставі акта перевірки від 29.09.2008 № 1027/16-015/32796990 із посиланням на підпункт 4.2.2 «б» пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Дергачівською МДПІ Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2008 № 0000171601/0 про зменшення ТОВ «Астрон» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 46 113,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги Дергачівською МДПІ Харківської області було винесене рішення від 22.10.2008 № 5146/10/25-017, згідно з яким податкове повідомлення-рішення від 01.10.2008 № 0000171601/0 залишено без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 № 0000171601/1 з тих же підстав та на таку ж суму зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, що і податкове повідомлення-рішення від 01.10.2008 № 0000171601/0.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.10.2008 № 0000171601/0 та від 27.10.2008 № 0000171601/1, відповідач виходив з того, що позивачем порушено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сплата до Державного бюджету України податку на додану вартість від збільшення вартості товару по ланцюгу всіма посередниками операції не є визначальною підставою для включення сум цього податку до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач сплатив податок на додану вартість, що підтверджується відповідними податковими накладними, згідно яких в ціні придбаного товару було сплачено 20 % ПДВ.

Доводи відповідача про завищення ТОВ «Астрон» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 43 489,00 грн. (за лютий - березень 2008 року у сумі 31 769,00 грн. та за лютий - травень 2008 року у сумі 11 720,00 грн.) мотивовані тим, що ТОВ « 1-а Українська промислова компанія» не знаходиться за юридичною адресою та, що зазначене підприємство у перевіреному періоді, згідно наданих декларацій з податку на додану вартість, визначило занижену суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п.10.2 ст.10 цього Закону).

Із аналізу наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що несплата податку на додану вартість постачальником ТОВ « 1-а Українська промислова компанія» за договором із ДП «Сан Кемікал Україна Лімітед» (у тому числі у разі ухилення від сплати), за яким позивач не є стороною, при фактичному здійсненні господарської операції з ТОВ «Астрон», не впливає на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування останнього.

Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що доводи Дергачівської МДПІ Харківської області про те, що ТОВ « 1-а Українська промислова компанія» не знаходиться за юридичною адресою, є безпідставними, оскільки згідно довідки від 20.11.2008 № 4476/23-13/34730012 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ « 1-а Українська промислова компанія», місцезнаходження підприємства згідно з установчими документами та фактична адреса збігаються.

Щодо доводів відповідача про завищення ТОВ «Астрон» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку з тим, що стосовно ТОВ «Інтерстройремпром» порушено провадження у справі про банкрутство та на підставі того, що зазначене підприємство у перевіреному періоді, згідно наданих декларацій з податку на додану вартість, визначало незначну суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає, що саме відсутність у продавця статусу платника податку на додану вартість позбавляє його права видавати податкові накладні, а видані податкові накладні таким платником податку набувають статусу фіктивних та позбавляють покупця права на податковий кредит. Складання податкової накладної суб'єктами господарської діяльності передбачає дотримання законодавчо установленого порядку заповнення її граф.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165, передбачається, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У разі коли суб'єктами господарської діяльності не будуть виконуватися перелічені вище умови складання і надання податкових накладних, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для них встановлено заборону включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Однак, жодних доказів на підтвердження того, що контрагентом позивача було порушено означені вище вимоги, зокрема, доведено факт відсутності статусу платника податку на додану вартість і ведення господарської діяльності ТОВ «Інтерстройремпром» на законних підставах, відповідачем надано не було.

При цьому, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, порушення стосовно ТОВ «Інтерстройремпром» провадження у справі про банкрутство не може розглядатись як підстава для зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Астрон», оскільки станом на час укладання правочину та здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Гарант-комфорт груп», яке є постачальником ТОВ «Астрон», ТОВ «Інтерстройремпром» мало статус платника податку на додану вартість і вело господарську діяльність на законних підставах.

Крім того, висновок податкового органу про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року на підставі того, що заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у повному обсязі підтвердити неможливо, є помилковим, оскільки, законодавець не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення або не проведення усіх зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (послуг).

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

Такий висновок судів відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести негативних наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку визнавши недійсними податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області від 01.10.2008 № 0000171601/0 та від 27.10.2008 № 0000171601/1.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 у справі № 2а-8883/09 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.