Постанова № 31591554, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/22930/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Честякова А.С.,відповідача:Макар О.З.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012

у справі № 2а-6743/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє» (надалі - позивач, ТОВ «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє») звернулось із позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ в Печерському районі м. Києва) про скасування рішення від 13 листопада 2009 року № 17002308 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 58 381 712,35 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.04.2011 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 і направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 жовтня 2009 року працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено перевірку господарської одиниці - магазину, СТО ТОВ «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє», за результатами якої складено акт від 28 жовтня 2009 року № 265518272308.

Зазначеним актом перевірки встановлено, що касові чеки, надруковані реєстратором розрахункових операцій позивача при проведенні розрахунків за реалізовані товари та послуги у період з 01.11.2007 по 28.10.2009 на загальну суму 11 676 342,47 грн., не містять таких обов'язкових реквізитів, як назва господарської одиниці, в якій використовується РРО, чим порушено п. 3.2 ст. 3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зокрема, Положення про форму та зміст розрахункових документів) (надалі - Положення № 614), п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято рішення від 13.11.2009 № 17002308, яким до позивача застосовано санкцію, передбачену п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що невиконання позивачем обов'язку зазначення найменування господарської одиниці на розрахунковому документі призвело до неможливості ідентифікації суб'єкта господарювання та відповідного засобу обліку розрахункових операцій по розрахунковому документу (на підставі фіскального та податкового номерів, які були надані органом податкової служби при реєстрації РРО) та позбавляє чек РРО, виданий позивачем, статусу звітного документу. Відтак застосування відповідачем штрафних санкцій відповідає приписам податкового законодавства.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Так, приписи п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, зобов'язують суб'єктів підприємницької діяльності проводити розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та, послуг на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Згідно цього Закону розрахунковий документ визначено як документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

За змістом п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що форма та зміст розрахункових документів встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання приписів цієї норми останньою було прийняте Положення № 614, у п. 3.2 якого зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Водночас, позиція Верховного Суду України з цього приводу полягає в тому, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні № 614 до відсутності розрахункового документа (постанова від 05 грудня 2011 року у справі № 21-242а11).

Відповідно до розділу 1 Положення № 614 назва господарської одиниці - це назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, видані позивачем чеки містять назву господарюючого суб'єкта (ТОВ «Автомобільна група «Каділлак-Шевролє»), адресу господарської одиниці (м. Київ, Залізничне шосе, 21), фіскальний номер 2655008771 та податковий номер ПА65100607, які були надані органом податкової служби при реєстрації РРО, тощо.

За таких обставин, відсутність в розрахункових касових чеках назви господарської одиниці (магазин непродовольчих товарів) при зазначенні назви господарюючого суб'єкта та адреси розміщення об'єкта торгівлі, не вплинуло на ідентифікацію особи, яка здійснює розрахунки, та на зміст фактично проведеної розрахункової операції.

У зв'язку з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені при неправильному трактуванні норм матеріального права, оскільки ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачає такий склад податкового правопорушення, як невідповідність роздрукованого суб'єктом підприємницької діяльності розрахункового документа вимогам вищезгаданого Положення № 614 та не містить відсилочної норми з цього приводу.

Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що штрафні (фінансові) санкції частково застосовані податковим органом за період, що не охоплений межами річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого нормами ст. 250 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим рішення ДПІ в Печерському районі м. Києва від 13 листопада 2009 року № 17002308 не можна вважати законним.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення про правомірність позиції податкового органу не ґрунтуються на приписах законодавства та підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ч. 1 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє» задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 у справі № 2а-6743/11/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 № 17002308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє» (ідентифікаційний код юридичної особи 19359465) 1508,80 грн. (одна тисяча п'ятсот вісім гривень 80 копійок) судових витрат.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.