Ухвала суду № 31591507, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К-60181/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської областіна постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009у справі №2а-2517/08/1770 (22а-10129/08/9104) за позовомВідкритого акціонерного товариства «Сарненський маслоробний комбінат»доСарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської областіпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Сарненський маслоробний комбінат» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області №000035240/0 від 09.04.2008, яким донараховано податок на прибуток в сумі 110126,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 27812,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.05.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 23.05.2008 у даній справі скасована, позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №000035240/0 від 09.04.2008.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача та дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2007;

- за результатами перевірки відповідачем складено акт №101/123/00446983 від 28.03.2008, за висновками якого встановлено порушення порядку ведення податкового обліку та пп.4.1.6. п.4.1, ст.4, пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки кошти, отримані позивачем на виконання договорів з ЗАТ «Гадячсир», ТОВ «Молпродекспо», ЗАТ «Білицькій МКК», використовуватись у власній господарській діяльності (а саме: на погашення кредиту банку, сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, розрахунків за товари, отримані позивачем), а кошти, отримані від довірителів, позивач не використовував для цілей закупівлі молока, що передбачалось умовами договорів, вказані кошти поступово повертались довірителям, внаслідок чого підприємством завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2006 році на суму 786402,00 грн. та в 2007 році на суму 991043,00 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352340/0 від 09.04.2008, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 110126,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 27812,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, погодився з висновком контролюючого органу про наявність підстав для донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій, оскільки дійшов висновку. що укладені позивачем договори доручення є договорами по наданню поворотної фінансової допомоги.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов протилежного висновку, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 названого Закону не дозволяється віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та ЗАТ «Гадячсир», ТОВ «Молпродекспо», ЗАТ «Білицькій МКК» були укладені договори доручення, предметом яких є закупівля молока, які, в свою чергу, є чинними, сторонами не оспореними. У суду відсутні підстави вважати вказані договори договорами про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки судом апеляційної інстанції були досліджені наявні у позивача первинні документи, встановлено їх чинність і дійсність, та не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення названих договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків на вчинення правочину з доручення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, що податкове повідомлення-рішення №000035240/0 від 09.04.2008 є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що ним повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний