Ухвала суду № 31591505, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К-60088/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києвана постановуГосподарського суду міста Києва від 17.07.2008та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009у справі №25/283-29/236-А (№22-а-33144/08)за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києвапровизнання недійними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва №04-26-7-24964464-431/0 від 06.06.2005 та №05-26-7-24964464-431/0 від 07.07.2005.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.07.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва №04-26-7-24964464-431/0 від 06.06.2005 в частині визначення основної суми зобов'язання в розмірі 1745380,00 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 1569940,00 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва №05-26-7-24964464-431/0 від 07.07.2005 повністю; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 02.06.2005 відповідачем проведена позапланова документальна перевірка правильності нарахування та сплати податку на прибуток позивачем за 2003 рік;

- за результатами перевірки складено акт №012/26-07/24964464 від 02.06.2005, згідно висновків якого позивачем за період 2003р. порушено пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 та пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до ненадходження до бюджету у 2003 році податку на прибуток підприємства в розмірі 1802500,00 грн. через невірне визначення позивачем приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, в результаті чого занижено розмір валового доходу за 2003 рік на суму 174200,00 грн.; а також завищено валові витрати за 2003 рік на суму 6203200,00 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №04-26-7-24964464-431/0 від 06.06.2005, яким позивачу нараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 3401000,00 грн., з яких 1802500,00 грн. основного платежу та 1598500,00 грн. штрафних санкцій;

- за результатом оскарження прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження спірне рішення залишено без змін, а також прийнято податкове повідомлення-рішення №05-26-7-24964464-431/0 від 07.07.2005, яким додатково донараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 1598500,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування контролюючим органом штрафних санкцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання ) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але неотриманих (неоприбуткованих) платником податку-покупцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

У разі убутку запасів оцінка їх вартості здійснюється за методом вартості перших за часом надходжень або за методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що визначається платником податку згідно з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Застосовані платником податку методи обліку вартості запасів не можуть змінюватися протягом звітного податкового року.

Відтак, досліджуючи питання правомірності віднесення балансової вартості запасів до валових витрат чи доходів, слід встановити позитивною чи від'ємною є різниця вартості запасів на кінець звітного періоду, чи визначено приріст (убуток) балансової вартості запасів на підставі даних бухгалтерського обліку, з урахуванням їх аналізу запасів на предмет отримання (відвантаження) запасів.

Судами попередніх інстанцій були досліджені первинні документи, на підставі яких позивачем була віднесена вартість запасів до валових витрат та доходів, встановлено приріст вартості запасів на кінець звітного періоду 2003 року в сумі 2039300,00 грн., відтак, беручи до уваги задекларовану позивачем балансову вартість приросту 1848900,00 грн., суди дійшли правильних висновків про заниження позивачем валового доходу на суму 190400,00 грн. та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 57120,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно приписів пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: отримання або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас підпунктом 11.2.3 п.11.2 цієї статті передбачено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Необхідною умовою для віднесення придбаних робіт (товарів, послуг) до складу валових витрат є факт придбання таких робіт (товарів, послуг) з метою їх використання в межах власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних робіт (товарів, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт відповідності придбаних робіт (товарів, послуг) позивачем цілям його господарської діяльності, підтвердження сум витрат на придбання робіт (товарів, послуг) належним чином оформленими первинними документами та дотримання позивачем при визначенні об'єкту оподаткування застережень, встановлених нормами податкового законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (як підрядником) та ПО АМС/DОYМВ (США) (як замовником) був укладений контракт №UСА-258-03 від 28.03.2003, предметом якого є повне забезпечення підрядником послуг по авіаперевезенню пасажирів та вантажу з м.Львів до міжнародного аеропорту Кувейт на зальну суму 10 мільйонів доларів США.

Факт виконання позивачем зобов'язань за наведеним контрактом підтверджений первинними документами, складеними у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує факт надання послуг іншій особі, на виконання яких позивачем здійснювались додаткові витрати, а відтак, зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку та правомірність віднесення позивачем сум понесених ним витрат на виконання зобов'язань за контрактом №UСА-258-03 від 28.03.2003 до складу валових витрат.

Окрім того, судова колегія касаційної інстанції відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність віднесення позивачем вартості палива до складу валових витрат, оскільки, приймаючи до уваги положення п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням змісту п.0002 контракту №UСА-258-03 від 28.03.2003, а також враховуючи наявні в матеріалах справи первинні документи та висновок № 9426 від 29.01.2007 судово-економічної експертизи, проведеної по даній справі КНІДІСЕ, відсутні законні підстави вважати отримання палива позивачем безоплатною господарською операцією.

За таких обставин також обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про неможливість застосування до позивача штрафних санкцій в значно більшому розмірі від донарахованої суми податкових зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення №04-26-7-24964464-431/0 від 06.06.2005 в частині визначення основної суми зобов'язання в розмірі 1745380,00 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 1569940,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №05-26-7-24964464-431/0 від 07.07.2005 в цілому є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 17.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний