Ухвала суду № 31591493, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року м. Київ К/9991/56774/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест"

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012

у справі № 2а-9810/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест"

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012, відмовлено в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області від 21.10.2010 № 0000642301/0.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити скаргу без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010 по 30.06.2010, складений акт № 2803/2301/31228240 від 21.10.2010, в якому встановлено порушення п. п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення бюджетного відшкодування в сумі 252148 грн. по декларації за червень 2010 року та заниження податкового зобов'язання по декларації за червень 2010 року на суму 139695 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2010 № 0000642301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року у розмірі 252 148,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з Законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, у п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до ст. 259 Митого кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі ст. 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для відповідного методу визначення митної вартості.

Разом з тим, пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Аналізуючи наведені норми, суди обох інстанцій вірно зазначили, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом та використовується для нарахування податків і зборів.

Сплачений при імпорті товарів податок на додану вартість, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використовування імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем імпортовано товар для подальшої реалізації на митній території України, фактурна вартість якого за червень 2010 року становила 7 308 596,74 грн. По бухгалтерському обліку придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей відображено проводками : Дт 281 Кт 632 7 308 596,74 грн. - оприбуткування ТМЦ по імпорту; Дт 902 Кт 281 6 068 314,51 грн. списання балансової вартості товару; Дт 791-Кт 902 6 068 314,51 грн. списано на фінансовий результат собівартість реалізованих товарів. Митна вартість ввезених ТМЦ склала за червень 2010 року 8 649 494,00 грн., тому ПДВ сплачений митним органам згідно податкових ВМД за червень 2010 року складає 1 506 433,00 грн. та відображений рядку 12.1 декларації по податку на додану вартість. Податковим органом проведено нарахування сум податкового зобов'язання на різницю між вартістю реалізованої продукції згідно даних декларацій та вартістю реалізованої продукції згідно результатів перевірки.

Крім того, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Здійснення заздалегідь збиткової операції (якою є, зокрема, реалізація суб'єктом господарювання товару за ціною, нижчою від ціни придбання) у розрізі господарської діяльності має обґрунтовуватись об'єктивними причинами та обумовлюватись економічною доцільністю, досягненням ділової мети. У протилежному випадку факт купівлі товарів та їх продажу за ціною, нижчою за ціну придбання, може свідчити про те, що підприємство не мало наміру використовувати їх у власній господарській діяльності і не робило цього.

За наведених обставин, оскільки при реалізації товару на території України, позивач розрахував базу оподаткування, виходячи з договірної вартості, яка була менше митної вартості товарів, чим порушив вимоги п.4.1, 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2010 № 0000642301/0.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль