Ухвала суду № 31591465, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К-57716/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009

у справі № 2а-39802/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Хімпром»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Хімпром» (надалі - позивач, ТОВ «Харків Хімпром») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Харківська ОДПІ), у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 09.06.2009 № 0000912340/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 адміністративний позов ТОВ «Харків Хімпром» задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 09.06.2009 № 0000912340/1; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Харків Хімпром» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2008.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1118/234/33120146 від 02.03.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 35 008,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Харківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2009 №0000912340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35 008,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 504,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Харківської ОДПІ, якою згідно з рішенням про результати розгляду первинної скарги від 09.06.2009 № 8776/10/25-009 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та прийнято нове від 09.06.2009 № 0000912340/1.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що судом було встановлено реальність господарських операцій позивача та ТОВ «Буд-монтажсервіс», оскільки операції були оформлені відповідно до закону, мета укладених договорів досягнута, ремонт виконаний, естакада побудована, роботи оплачені, загальні вимоги статті 203 Господарського кодексу України сторонами дотримані. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати укладені між позивачем та ТОВ «Буд-монтажсервіс» договори нікчемними.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення суми податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, 22.05.2008 між ТОВ «Харків Хімпром» та ТОВ «Буд-монтажсервіс» укладено договір № 10 на будівництво естакади складського приміщення та договір № 11 на ремонт побутових приміщень цеху пластмасових виробів, які сторонами виконано в повному обсязі, що підтверджено наявними актами прийому-передачі виконаних робіт, банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків, податковими накладними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування доводів про нікчемність зазначених договорів, відповідачем до суду надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності зазначених вище правочинів та порушення податкового законодавства, та скасування податкового повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 09.06.2009 № 0000912340/1.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.112009 у справі № 2а-39802/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.