Ухвала суду № 31591450, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2013 р. м. Київ К/800/14144/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мялук О.П.,

відповідача - Сапсай М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013

у справі № 2а-2474/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка»

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славянка» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби № 0000322300 від 25.04.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Славянка» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.09 по 31.10.2011, складено акт № 28/23-24883794 від 06.02.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ТОВ «Славянка» зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 94 593, 44 грн., за жовтень 2011 на суму 123 467, 50 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 25.04.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 218 060,94 грн. основного платежу.

Також судами встановлено, що 29.07.2011 між ТОВ «Фірма Астейт» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Славянка» (Покупець) в особі директора Лізунової О.В. укладено договір поставки овочів № 92, згідно умов якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю овочі, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його в порядку та на умовах визначених цим договором; кількість і розгорнута номенклатура (асортимент) товару, що є предметом цього Договору, його ціна, визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору, та мають силу протоколу узгодження цін та специфікації на товар, які погоджуються Сторонами на кожний сезон (чи погодні умови) і є невід'ємною частиною цього Договору; відвантаження та перевезення продукції провадиться транспортом Покупця.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що результати, відображені у податковій звітності позивача фактично не настали внаслідок відсутності дій з боку ТОВ «Фірма Астейт», оскільки ОСОБА_4 не є тією посадовою особою, що вказана у даних податкового обліку та первинних документах, а реальність господарської операції не доведена позивачем; відповідно до висновку спеціаліста №53 від 30.01.2012 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на дослідженні якого були представлені податкові накладні, складені ТОВ «Фірма Астейт» для ТОВ «Славянка», експертом встановлено, що в графі «Керівник» досліджених податкових накладних, підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_4 виконані не ним, а іншою особою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання, відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Фірма Астейт» були чинні; ТОВ «Фірма Астейт» була зареєстрована платником податку на додану вартість; згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №986163 від 04.07.2012 керівником ТОВ «Фірма Астейт» значиться ОСОБА_4

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За встановлення в судовому порядку факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» з підтвердженням відповідними первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі податковими накладними, виданими контрагентом, який зареєстрований платником податку на додану вартість та внесений в Єдиний державний реєстр, податковий кредит сформований за результатами таких операцій є правомірним, а грошове зобов'язання безпідставно нараховано спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний