Ухвала суду № 31591449, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2013 р. м. Київ К/9991/65753/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Енергоаверс»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012

у справі № 2а-53/12/2170

за позовом Приватного підприємства «Енергоаверс»

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Енергоаверс» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби № 0000432310 від 29.12.2011.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про залишення без задоволення позову, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ПП «Енергоаверс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» за період з 01.01 по 30.04.2011, складено акт № 14/2310/35505698 від 16.12.2011, в якому зафіксовано порушення ст. 185, п. п. 198.1-198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених положень в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах здійснених ТОВ «ЗТ «Укрметекспорт» при придбанні та продажу товарів (послуг), що призвело до неправомірного декларування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість всього в розмірі 156 526,87 грн., в т.ч.: за січень 2011 року - 17 919,67 грн., за лютий 2011 року - 37 340,95 грн., за березень 2011 року - 89 395,45 грн., за квітень 2011 року - 11 870,80 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 29.12.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000432310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156 527,87 грн., в т.ч.: 156 526,87 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2008 між ПП «Енергоаверс» (покупець) та ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» (постачальник) укладено договір № 1/07-08 про поставку вугільної продукції, згідно умов якого останній зобов'язується поставити та передати у власність першого, а перший зобов'язується прийняти та оплатити вугільну продукцію. Номенклатура, кількість, ціна, показники якості, строки поставки продукції вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всі господарські операції з постачання вугілля підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним у ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» вугільної продукції.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції з поставки товару (вугілля) були фіктивними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено можливостей контрагента позивача щодо приймання та відправки вугілля, зокрема, наявності складів, технічних можливостей; транспортування товару (вугілля); питання щодо фактичної оплати поставленого товару в ціні його придбання, з відповідним документальним підтвердженням.

Дослідження даних обставин необхідне для правильного застосування норм матеріального права і, відповідно, прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Енергоаверс» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний