Ухвала суду № 31591408, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К-30754/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантида»

на постанову Господарського суду Київської області від 10 вересня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року

у справі № А4/643-07/2/6-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантида»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантида» (позивач) звернулось до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001562300/0 від 23 липня 2007 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 10 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 10 вересня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Атлантида» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 291-23/31071134 від 16 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001562300/0 від 23 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 560 823,90 грн. (431 403,00 грн. - основний платіж, 129 420,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного періоду (додаток К1/1) та до декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік (рядок 01.2 - приріст балансової вартості запасів) отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Алвіта» журналів на загальну суму в розмірі 2 070 734,89 грн., які станом на кінець охопленого перевіркою періоду не реалізовано.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано встановленого актом перевірки порушення ним вимог Закону № 334/94-ВР.

Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок судів є передчасним, з огляду на таке.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем, до убутку запасів не включається.

Вказаною нормою Закону № 334/94-ВР поставлено можливість здійснення суб'єктом господарювання зняття з обліку або постановки на облік товару в залежність від його фактичного отримання або відвантаження.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не надали належної правової оцінки доводам позивача про те, що ним в охоплений перевіркою період не здійснювались операції з придбання журналів у ТОВ «ФГ «Алвіта».

Відтак, для правильного вирішення справи судам слід було витребувати у податкового органу належні докази на підтвердження обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001562300/0 від 23 липня 2007 року.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, неправомірно переклали тягар доказування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на позивача.

Також, судам необхідно було дослідити обставини реальності здійснення господарської операції з придбання позивачем цукрового буряка у ТОВ «ФГ «Алвіта», а не обмежуватись виключно посиланням на недоліки правореалізуючих документів, оскільки, у разі підтвердження дійсного виконання відповідної господарської операції певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

З цією метою судовим інстанціям потрібно було витребувати у ТОВ «Атлантида» та дослідити докази на підтвердження транспортування спірного товару, зокрема, встановити, чиїм транспортом перевозився цукровий буряк, за чий рахунок, яким є розмір витрат, а також докази на підтвердження зберігання товарно-матеріальних цінностей у відповідній кількості.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантида» задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Київської області від 10 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.