Ухвала суду № 31591385, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/66132/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Кошіля В. В., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (далі - ТОВ "Фірма "Восток") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у задоволені позову ТОВ "Фірма "Восток" відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Восток" залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Фірма "Восток".

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Восток".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в Київському районі м. Харкова проведено перевірку ТОВ "Фірма «Восток» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. За результатами перевіркит складено акт №9552/2305/14364800 від 22.09.2010 року.

Відповідно до висновку акту встановлені наступні порушення, зокрема, п.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року в сумі 42901 грн., у тому числі у вересні 2007 року на суму 4345 грн., у січні 2009 року на суму 787 грн., у березні 2009 року на суму 8096 грн., у червні 2009 року на суму 11305 грн., у липні 209 року на суму 4128 грн., у жовтні 2009 року на суму 5311 грн., у листопаді 2009 року на суму 3112 грн., у грудні 2009 року на суму 3212 грн., у квітні 2010 року на суму 1976 грн., у травні 2010 року на суму 629 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2010 року №0003932305/0 у зв'язку з чим ТОВ "Фірмі «Восток» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 64351,50 грн., з яких 42901, 00 грн. за основним платежем та 21450,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Восток» мало право здійснювати наступні види діяльності: дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки, діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші види оптової торгівлі (основний вид діяльності), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, розподілення постачання електроенергії, виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства. Фактично ТОВ «Фірма «Восток» здійснювало оптову торгівлю запчастинами до сільськогосподарської техніки на території України та купівлю - продаж цінних паперів (акції, іменні інвестиційні сертифікати, корпоративні права, векселя). Таким чином, позивач здійснював операції з цінними паперами, що не належать до основного виду діяльності підприємства, та інших видів діяльності, які має право здійснювати позивач.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Судами попередніх інстанцій визначено, що підприємством значна частка витрат понесена у зв'язку із здійсненням операцій з цінними паперами, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не є об'єктом оподаткування відповідно п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», тому суми податку на додану вартість за такими операціями не включаються до складу податкового кредиту. Крім того, позивачем протягом перевіряємого періоду здійснено загальновиробничі витрати, а саме: придбано електроенергію, отримано послуги теплопостачання, комунальні послуги, послуги охорони, зв'язку, юридичні послугу, сплачено орендні платежі за офісні приміщення.

Згідно п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення зазначеної норми позивач, при зазначених вище операціях не здійснював розподіл податкового кредиту, виходячи із обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення рішення від 07 жовтня 2010 року №0003932305/0.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко В. В. Кошіль