Ухвала суду № 31591389, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/85889/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Кошіля В. В., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" (далі - ТОВ "Кабельверк-Львів") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року у задоволені позову ТОВ "Кабельверк-Львів" відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Кабельверк-Львів" залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Кабельверк-Львів".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок вій ємного значення ПДВ, що декларувалося у вересні 2008 року та квітні 2007 року. За результатами перевірки складено акт №524/23-4/32970253 від 24.12.2008 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0001132340/0 від 29.12.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 95433,00 грн.

Підставою для відшкодування ПДВ стало ввезення позивачем товару згідно контракту №01/2007 з фірмою SEWS Slovakia в квітні 2007 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Кабельверк-Львів» укладено зовнішньоекономічний контракт №01/2007 від 29.03.2007 року з фірмою SEWS Slovakia про поставку обладнання для виробництва кабельних мереж.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно з пунктами 1.7-1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних Інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що згідно Закону України «Про податок на додану вартість» базою оподаткування податку на додану вартість є договірна (контрактна) вартість таких товарів. Товари, які не є об'єктами купівлі-продажу або обміну і ввозяться на митну територію України відповідно до режиму тимчасового ввезення, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Кабельверк-Львів".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко В. В. Кошіль