Ухвала суду № 31591297, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2013 р. м. Київ К/9991/63202/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника позивача - Кравченка О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2012

у справі № 2а-7121/111470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарськое підприємстве «Нібулон» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби № 0000150040 від 06.05.2011.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012, позов задоволено; визнано протиправним і скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період липень 2008 року, вересень, листопад та грудень 2010 року, складено акт №449/40/14291113 від 20.04.2011, в якому зафіксовано порушення:

- п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1 358 332 грн.;

- п. 1.14 п. 1 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.11, пп. 5.12.4 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) в липні 2008 року (акт від 10.10.08 №880/40/14291113) призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 розділ ІІІ податкової декларації з ПДВ) на суму 304 642 грн. (288 842+15 800) та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 розділ ІІІ податкової декларації з ПДВ) на суму 304 642 грн.;

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.9.2, пп. 5.11 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18.2), суму, що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2 за грудень 2010 року) на суму 41 812 531 грн.

- пп. 5.11, пп. 5.12.4 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), ТОВ СП «НІІБУЛОН» віднесено несплачені залишки від'ємного значення за липень 2008 року та вересень 2010 року за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду до рядку 24 розділу ІІІ податкової декларації за січень 2011 року на суму 433 511 грн.

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1 196 412 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.05.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000150040 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 581 242 грн. за січень 2011 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що зафіксоване СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві в акті позапланової виїзної перевірки порушення положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України не відповідає дійсним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 200.1, 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. «а» п. 198.1, п. п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Зазначені норми Податкового Кодексу України кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як встановлено судами з підтвердження матеріалів справи, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні бухгалтерські документи) дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, та відповідно віднесення таких сум до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний