Ухвала суду № 31591267, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року м. Київ К/9991/69921/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Лосєв А. М. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 рокуу справі№ 2а/1270/4626/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод»доЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової службипровизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року у справі № 2а/1270/4626/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 06.06.2012 року форми «Р» № 0000192270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986 358,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лисичанський машинобудівельний завод» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146,00 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 11, 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лисичанський машинобудівельний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за період з 01.01.2011 року по 31.10.2011 року складений акт № 161/22/322022369 від 24.05.2012 року, яким встановлені наступні порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 870 108,00 грн. у тому числі за січень - жовтень 2011 року; п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України - позивачем занижено податок на додану вартість на суму 870 108,00 грн. у тому числі за січень - жовтень 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 06.06.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000192270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 986 358,00 грн., у тому числі 870 108,00 грн. основний платіж, 116 250,00 грн. штрафні санкції.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами підтверджується реальність господарських операцій з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», зокрема, договорами поставки, зберігання, надання транспортно-експедиторських послуг, видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, платіжними дорученнями про сплату сум за договорами, в тому числі ПДВ, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, сертифікатами якості.

Позивачем надано докази подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» товарів. Так, до матеріалів справи надано договори з ВАТ «Алчевський коксохімічний завод», ТОВ «Укрдомнаремонт», ТОВ «Азовінтекс», ВАТ «Сталь» на поставку металоконструкцій, акти списання матеріалів, картки складського обліку матеріалів.

Висновок відповідача ґрунтується виключно на результатах позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року та за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року, які проведено Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією і оформлено актами від 10.02.2012 року № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 року № 345/236-36713483.

Разом з тим, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року у справі № 2а/1270/1874/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року, серед іншого, визнані протиправними дії співробітників Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції по проведенню позапланових невиїзних документальних перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс», за результатами яких складено акти від 10.02.2012 року № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 року № 345/236-36713483.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає вірним судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення вимог про скасування наказу та визнання дій відповідача неправомірними, враховуючи вимоги ст. 81 Податкового кодексу України та встановлений судами попередніх інстанцій факт допущення посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі № 2а/1270/4626/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А. М. Лосєв