Ухвала суду № 31591254, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К-30588/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року

у справі № 2-а-28692/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» (позивач) до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (відповідач) задоволено. Визнано протиправними дії Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області щодо зменшення ТОВ «Церсаніт Інвест» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2007 рік в розмірі 20 555 603,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням відповідачем доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року апеляційну скаргу Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року та залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Церсаніт Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 502/23-20/33529350 від 22 травня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.7 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 7.3.3, 7.3.5 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.3.6 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), що призвело до завищення ним від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2007 рік на суму в розмірі 20 555 603,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення ТОВ «Церсаніт Інвест» вимог Закону № 334/94-ВР, встановлені актом перевірки № 502/23-20/33529350 від 22 травня 2008 року, підтверджуються постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2008 року у справі № 3-8039/2008р., якою притягнуто до адміністративної відповідальності генерального директора ТОВ «Церсаніт Інвест» ОСОБА_3 за частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі № 22-а-26573/08, якою відмовлено ТОВ «Церсаніт Інвест» у задоволенні позову про визнання протиправними дій Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на суму в розмірі 1 221 242,00 грн. актом перевірки № 431/05-53/23-20/33529350 від 31 травня 2007 року.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції є передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для суду, який розглядає справу.

Разом з тим, вказане положення встановлює межі обов'язковості зазначеного різновиду судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято відповідну постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої є ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Таким чином, судам під час розгляду даної справи на підставі встановлених фактів, у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин, встановлених постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2008 року у справі № 3-8039/2008р., слід самостійно кваліфікувати поведінку позивача як юридичної особи та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

При цьому судам слід враховувати, що згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З урахуванням викладеного, судам необхідно було витребувати у ТОВ «Церсаніт Інвест» первинні документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача в охопленому перевіркою періоді в частині встановлених актом перевірки № 502/23-20/33529350 від 22 травня 2008 року порушень.

Що стосується посилань суду апеляційної інстанції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі № 22-а-26573/08, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Поряд з цим, передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

А тому, суду слід витребувати у позивача належні та допустимі докази, які, на його думку, спростовують встановлені судовим рішенням у справі № 22-а-26573/08 обставини.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.