Ухвала суду № 31591217, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К-27776/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року

у справі № 2-а-7930/09/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» (позивач) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000912301/0/14154 від 20 жовтня 2008 року в частині, що не скасована рішенням Держаної податкової адміністрації в Київській області № 216/10/25-017/335-111 від 10 лютого 2009 року про результати розгляду скарги та рішенням Держаної податкової адміністрації в Київській області № 891/10/25-017/335-397 від 28 квітня 2009 року про внесення змін до рішення, а також податкові повідомлення-рішення № 0000912301/1/4401 від 13 листопада 2008 року, № 0000162301/2/1268 від 12 лютого 2009 року, № 0000532301/3/3096 від 22 травня 2009 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ в Обухівському районі Київської області задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року скасовано та ухвалено нову - про відмову в задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року та залишення без змін постанови Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Ренус Ревайвел» з питань правильності визначення суми податку на додану вартість за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2352/23-1/24893416 від 10 жовтня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912301/0/14154 від 20 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 256 811,00 грн. (628 405,00 грн. - основний платіж, 628 406,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532301/3/3096 від 22 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 942 606,50 грн. (628 405,00 грн. - основний платіж, 314 201,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним застосуванням нульової ставки до операцій з надання послуг з обслуговування товарів, що експортуються.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надаючи послуги з навантаження, розвантаження, транспортування, експедирування, страхування вантажів, позивач здійснює обслуговування товарів, що експортуються, а не здійснює безпосередньо їх експорт, а відтак право на застосування нульової ставки до операцій з надання таких послуг у нього відсутнє.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР визначено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону № 168/97-ВР супутніми послугами є послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 274 МК України передбачено, що до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є власником митного ліцензійного складу відкритого типу, який створений відповідно до МК України та призначений для зберігання товарів суб'єктів підприємницької діяльності. В охоплений перевіркою період позивачем укладено ряд договорів з нерезидентами про надання послуг з розміщення та зберігання вантажів замовників на митному ліцензійному складі. На виконання укладених договорів підприємством забезпечувалось обслуговування та нагляд за товаром, що є власністю нерезидента, відправлення товару за розпорядженням нерезидента третім особами, митне оформлення товару.

Відтак, послуги, надані позивачем, є послугами, супутніми експорту, у зв'язку з чим їх вартість включається до складу митної вартості товарів, що експортуються, та оподатковується у відповідності до пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР за нульовою ставкою.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.