Ухвала суду № 31591208, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/81011/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Кошіля В. В., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Адоніс-Стар" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Адоніс-Стар" (далі - ПП "Адоніс-Стар") звернулось до суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Старокостянтинівська ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року позов ПП "Адоніс-Стар" задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року апеляційну скаргу Старокостянтинівської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Старокостянтинівська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Адоніс-Стар" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Старокостянтинівською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "Адоніс-Стар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За наслідками перевірки складено акт від 04.02.2011 року №0142/231/36397215.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: при складанні декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя та три квартали 2010 року позивачем не віднесено до рядка 01.6 "Інші доходи" суму одержаної в квітні 2010 року поворотної фінансової допомоги від ПП ОСОБА_1 в сумі 170000, 00 грн.

Також в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2. абз. 4 п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки при складанні декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2010 року віднесено до валових витрат некомпенсовані транспортні витрати по перевезенню мінеральних добрив в сумі 57477,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102300/0 від 18.02.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 71898,00 грн., з яких 57518,00 грн. - за основним платежем та 14380,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів). У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Відповідно до п.п 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2010 року між ТОВ "Адоніс-Стар" та ПП ОСОБА_1 укладено договір позики №1 на суму 170000, 00 грн. Розрахунки по наданій позиці можуть здійснюватись позичальником повністю чи частково у готівковій, безготівковій або натуральній формі. 24.06.2010 року додатком до договору №1 сторони домовились про повернення позики позивачем в натуральній формі згідно накладної №0004 від 26.04.2010 року.

Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки сторонами договору було погоджено здійснення розрахунку за договором у натуральній формі, і такі розрахунки були проведені в повному обсязі у тому ж самому звітному періоді, тому в позивача були відсутні підстави включати до рядка 01.6 "Інші доходи" суми одержаної поворотної фінансової допомоги від ПП ОСОБА_1

Щодо віднесення позивачем до валових витрат не компенсовані транспортні витрати по перевезенню мінеральних добрив в сумі 57477, 00 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23.04.2010 року по 14.06.2010 року проводилось перевезення мінеральних добрив з TOB "Агролєв і К" (м. Київ) до TOB "Агро-Регіон" (с. Великі Дрогобичі Любарського району). Транспортування вказаних мінеральних добрив виконано ПП ОСОБА_2 в сумі 57477, 00 грн. Зазначені обставини підтверджені документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем надані всі первинні документи підтверджуючі виконання господарських операцій з перевезення ТМЦ, зокрема товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат транспортні витрати по перевезенню мінеральних добрив в сумі 57477, 00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000102300/0 від 18.02.2011 року підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко В. В. Кошіль