Ухвала суду № 31591190, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К/9991/50441/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Лосєв А. М. Малюги Ю. В. Шевченко С. І. Манікало І. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2011 року Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 рокуу справі№ 2а-10656/11/2670за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків проскасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2011 року у справі № 2а-10656/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, пп. пп. 12.2.1, 12.2.2. п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залити в силі оскаржену ухвалу.

Клопотання відповідача про заміну правонаступником Окружної державною податкової службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби підлягає задоволенню на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків виїзної планової перевірки ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2006 року складено акт № 537/23-10/22906155 від 21.08.2006 року, яким зафіксовані порушення пп. пп. 4.1.1, 4.1.3 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.2.4 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.6.1 ст. 7, пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2. п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000732310/0 від 06.09.2006 року та № 0000732310/1 від 24.11.2006 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в сумі 210 070,77 грн., у тому числі 128 521,86 грн. - за основним платежем та 81 548,91 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження донараховані позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток залишились незмінними.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2011 року вищезазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий судовий розгляд. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована неправомірністю віднесення позивачем до складу валових витрат сум страхового резерву.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості прийняття відповідачем рішення щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 109 493,55 грн. у зв'язку із неправомірним включення банком до валових витрат віднесених до страхового фонду коштів у розмірі 10% від суми боргових вимог. Також суди погодились з правомірністю віднесення позивачем до валових витрат за ІІ квартал 2005 року вартості сплачених юридичних послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

В акті перевірки податковим органом встановлено безпідставне включення позивачем до валових витрат віднесених до страхового фонду коштів у розмірі 10% від суми боргових вимог за наданими гарантіями, поруками (у тому числі авалям по вексельним зобов'язанням), акредитивами до фактичного здійснення виплат за цими операціями.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно з пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 цього Закону будь-який банк, а також будь-яка фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Підпунктом 12.2.2 пункту 12.2 цієї ж статті Закону встановлено, що з урахуванням підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ -спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Підпункт 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає обов'язкову наявність боргових відносин як підставу формування страхового резерву, а саме - можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат.

За відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення Банком до валових витрат сум страхового резерву за цими операціями суперечить вимогам зазначеної норми, а отже є неправомірним.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що суми боргових вимог за наданими гарантіями, поруками (у тому числі авалями по вексельним зобов'язанням), акредитивами до фактичного здійснення виплат за цими операціями на момент формування страхового резерву не являли собою фактично існуючих заборгованостей, по яких банк мав право вимоги, адже за наданими гарантіями, поруками банк не сплатив грошових сум кредиторам третіх осіб, а відтак до нього не перейшли права цих кредиторів, то не виник і ризик неповернення цих коштів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді аналогічної категорії спорів (постанова від 08.05.2012 року № 21-83а12).

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до помилкового тлумачення пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також в акті перевірки зазначено про неправомірне віднесення платником до валових витрат у ІІ кварталі 2005 року вартості оплачених юридичних послуг в сумі 80 209,90 грн.

У відповідності до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено фактичне отримання від виконавця - фізичної особи юридичних послуг саме у ІІ кварталі 2005 року, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу про відсутність підстав для віднесення відповідної суми до валових витрат у ІІ кварталі.

Посилання податкового органу на те, що результатами надання юридичних послуг є прийняття постанови Вищим господарським судом України, спростовуються умовами договору від 26.05.2006 року, укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_8

Неправомірність таких висновків відповідача не вплинула при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень на визначення суми податкового зобов'язання та розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій, оскільки згідно з наданим відповідачем розрахунком зазначена сума не врахована при визначенні податкових зобов'язань у зв'язку із зменшенням на цю ж суму зобов'язань ІІІ кварталу.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень при визначенні амортизаційних відрахувань, то колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не наведено обґрунтувань неправомірності прийнятих рішень у цій частині.

Відповідні доводи відсутні і в касаційній скарзі.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків правонаступником Окружною державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року у справі № 2а-10656/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А. М. Лосєв