Ухвала суду № 31591183, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К/800/11470/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Лосєв А. М. Малюги Ю. В. Лесечко М. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства «Жилсервіс» на постанову та ухвалуХерсонського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 рокуу справі№ 2-а-6220/11/2170за позовомПриватного підприємства «Жилсервіс»доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової службипровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року у справі № 2-а-6220/11/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, п. п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 69, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Жилсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Алексгруп» за серпень 2011 року складено акт від 10.11.2011 року № 3847/23-4/31848870, яким зафіксовані порушення підприємством ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог закону в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, укладених між позивачем та ПП «Алексгрупп» з придбання послуг в серпні 2011 року, а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, ст. 198, п. п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 71 000,00 грн.

На підставі акта перевірки 23.11.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003972301, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88 750,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 71 000,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 17 750,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем вірно встановлено відсутність підтвердження фактичного отримання послуг, а сама по собі наявність податкових накладних не є достатньою підставою вважати, що господарська операція реально відбулася та тягне настання реальних правових наслідків у вигляді права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався (ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржені судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що відповідачем встановлено та позивачем не спростовано під час слухання справи, що ПП «Алексгрупп» не мало у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг по виконанню ремонтно-будівельних робіт у серпні 2011 року, а лише документувало надання цих послуг.

Проте, такі доводи судів суперечать положеннями ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання судів на те, що, державною податковою інспекцією у м. Херсоні вірно встановлено відсутність підтвердження фактичного отримання послуг, підлягає відхиленню, оскільки обставини реальності виконання договорів повинні встановлюватись судами під час розгляду спору на підставі дослідження належних та допустимих доказів, а не сторонами у справі, зокрема відповідачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити обставини реальності виконання господарських операцій на підставі допустимих доказів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Жилсервіс» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року у справі № 2-а-6220/11/2170 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В.Вербицька

А. М. Лосєв