Постанова № 31591022, 21.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ К-40819/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Вербицької О.В.

Голубєвої Г.К.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

у справі № 2а-10375/09/2670

за позовом Приватного підприємства «Алкіон»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алкіон» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (відповідач) про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001952310/0 від 04 вересня 2008 року та рішення № 0003712330/0 від 03 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001952310/0 від 04 вересня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Алкіон» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПП «Алкіон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 151/23-60/30368409 від 21 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001952310/0 від 04 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 124 983,00 грн. (83 322,00 грн. - основний платіж, 41 661,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та рішення № 0003712330/0 від 03 вересня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 164 560,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.4.7 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням в період з 2006 року по перший квартал 2008 року до складу амортизаційних відрахувань витрат на придбання ліцензії для організації діяльності з проведення азартних ігор.

Крім того, встановлено порушення ПП «Алкіон» пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на надання послуг на чотириста вісімдесяти чотирьох гральних автоматах, які не зареєстровані, не опломбовані та не переведені у фіскальний режим роботи.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0001952310/0 від 04 вересня 2008 року, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР витрати на придбання нематеріальних активів підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що нематеріальним активом є об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

За приписами пунктів 4, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

До нематеріальних активів належить, зокрема, право на провадження діяльності.

З урахуванням викладеного, слід погодитись з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою, відповідно до якої позивачем правомірно амортизувалось право на організацію діяльності з проведення азартних ігор.

Поряд з цим, відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування рішення № 0003712330/0 від 03 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суди виходили з того, що позивачем не заперечувався факт непереведення гральних автоматів у фіскальний режим роботи та використання їх у власній господарській діяльності.

Проте, судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно з пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Статтею 11 Закону № 265/95-ВР передбачено, що терміни переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (далі - Постанова № 121) встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а саме, при використанні гральних автоматів - з 31 грудня 2006 року.

Відповідно до статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 Постанови № 121 на Міністерство промислової політики покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Разом з тим, наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

А тому, оскільки, у позивача в охоплений перевіркою період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР в частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, адже комп'ютерно-касова система «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, що вже діють, включена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій лише 01 липня 2008 року, то підстави для покладення на нього відповідальності в даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення № 0003712330/0 від 03 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають зміні з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову, а в решті оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.

Змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення № 0003712330/0 від 03 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Скасувати рішення № 0003712330/0 від 03 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Вербицька О.В.

Голубєва Г.К.