Ухвала суду № 31587953, 17.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 р. Справа № 34657/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» до державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ «Іршавський абразивний завод» звернулося 20.01.2011 року в суд з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, відповідач безпідставно зменшив податковий кредит по податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 51368 грн. у зв'язку з тим, що нібито на момент перевірки відповідні суми залишались не підтвердженими податковими накладними, в той же час як насправді всі податкові накладні на момент перевірки були наявні, факт наявності податкових накладних та їх фактичне отримання позивачем у відповідному звітному податковому періоді підтверджується самими податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року, листами постачальників, з якими відповідні податкові накладні були направлені на адресу позивача, журналом реєстрації вхідної кореспонденції позивача, в якому зареєстровано факт надходження спірних податкових накладних у відповідному звітному податковому періоді.

Що стосується зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 227,08 грн. у зв'язку з тим, що податкова накладна № 29057 від 29.05.2009 року має окремі недоліки, позивач зазначає, що ця обставина не дає підстави відповідачу для зменшення суми податкового кредиту, оскільки не тягне за собою недійсність податкової накладної. На думку позивача, зменшення податкового кредиту може мати місце за відсутності податкової накладної, тоді як податкова накладна № 29057 від 29.05.2009 року підтверджувала суму податкового кредиту на момент перевірки і її реквізити дають можливість чітко ідентифікувати і особу платника податку, і суму податку на додану вартість.

В частині визначення податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб позивач наголошує, що ним як податковим агентом належним чином виконано обов'язок по утриманню і перерахуванню до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні та виплаті доходу фізичній особі ОСОБА_1 Що стосується інших платежів, то кошти в сумі 480 грн. за придбаний пісок були сплачені через підзвітну особу на користь юридичної особи - ТОВ «Урожай-2000», яка платником податку на доходи фізичних осіб не являється, кошти в сумі 125 грн. сплачені на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, по відношенню до якого позивач податковим агентом не являється.

Що стосується інших сум, щодо яких відповідачем визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, то насправді позивач не проводив виплату таких доходів і не здійснював придбання відповідних товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, тоді як відповідачем факт здійснення відповідних господарських операцій не доведено, в акті перевірки відсутні посилання на первинні та інші документи, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року задоволено позовні вимоги повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В основному покликається на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки позивач всупереч п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року 51368 грн. ПДВ, який на момент проведення перевірки залишався не підтверджений податковими накладними, для проведення перевірки позивач не надав відповідні податкові накладні у зв'язку з їх відсутністю. Також перевіркою встановлено, що в порушення п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року 227 грн. податку на додану вартість по податковій накладній ТОВ «Промтех-Холдінг» від 29.05.2009 року № 164; в графі 3 «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» не зазначено перелік товарів (робіт, послуг), а зазначено «попередня оплата»; в графі 5 «кількість (об'єм, обсяг)» не зазначено одиниці виміру господарської операції. Відповідач зазначає, що позивачем при виплаті доходу в сумі 480 грн. за закуплений пісок та у сумі 1730 грн. громадянам за закуплені березові віники не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим правомірно донараховано 331,5 грн. податку.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої було складено акт від 23.06.2010 року № 796/23-50/00222189. На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422350/0 849/222189/1930/10/2350 від 01.07.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 51595 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 20865 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0004631750/0 850/222189/1179/10/1750 від 01.07.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 331,50 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 663,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до контролюючих органів в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 2 від 15.09.2010 року державної податкової інспекції у Іршавському районі, рішенням про результат розгляду скарги від 22.10.2010 року № 1944/10/25-055 державної податкової адміністрації у Закарпатській області та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 10.01.2011 року за № 201/6/25-0315 державної податкової адміністрації України оскаржені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Варто зазначити, що за наслідками розгляду скарг в процедурі апеляційного узгодження відповідачем приймались нові податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 року № 0004631750/1 1235/222189/2541/10/1750; № 0000422350/1 1234/222189/2540/10/2350; податкові повідомлення-рішення від 05.11.2010 року № 0004631750/2 1498/222189/2837/10/1750; № 0000422350/2 1499/222189/2838/10/2350 та податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0004631750/3 21/222189/22/10/1750; № 0000422350/3 222189/2225/10/2350.

Як випливає із змісту акту перевірки від 23.06.2010 року № 796/23-50/00222189, відповідач зменшив позивачу податковий кредит на суму 51368 грн. з податку на додану вартість на тій підставі, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником до складу податкового кредиту у березні 2010 року віднесено відповідну суму ПДВ, яка на момент проведення перевірки залишалась не підтвердженою податковими накладними (іншими підтверджуючими документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті), а саме в реєстр отриманих податкових накладних такі накладні внесені, однак на момент перевірки платних їх не надав у зв'язку з їх відсутністю.

Колегія суддів погоджується із висновками окружного суду, що включення позивачем суми 51368 гри. податку на додану вартість до складу податкового кредиту за березень 2010 року відповідає приписам пп. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент існування відповідних правовідносин, оскільки у матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених податкових накладних, фактичне отримання яких у відповідному звітному періоді, а також наявність їх у позивача на момент проведення перевірки підтверджується супровідними листами продавця - ЗАТ «Запорізький абразивний завод» та наявними у матеріалах справи витягами з журналу реєстрації вхідної кореспонденції позивача, в якому податкові накладні зареєстровані у відповідному звітному податковому періоді. Наявність вказаних податкових накладних у позивача на момент перевірки також підтверджується також реєстром отриманих податкових накладних за березень 2010 року, у якому всі спірні накладні відображені із зазначенням дати виписки, номеру податкової накладної, найменування постачальника та його індивідуального податкового номеру, загальної суми і суми податку на додану вартість.

Крім того, що стосується тверджень податкового органу про зменшення податкового кредиту на суму 227,08 грн. у зв'язку з тим, що податкова накладна № 29057 від 29.05.2009 року має окремі недоліки, то такі не заслуговують уваги, так як недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки податковими накладними чи іншими подібними документами.

Щодо визначення відповідачем податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, то позивачем як податковим агентом належним чином виконано обов'язок по утриманню і перерахуванню до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні та виплаті доходу фізичній особі ОСОБА_1 Що стосується інших платежів, то кошти в сумі 480 грн. за придбаний пісок були сплачені через підзвітну особу на користь юридичної особи - ТОВ «Урожай-2000», яка платником податку на доходи фізичних осіб не являється, кошти в сумі 125 грн. сплачені на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, по відношенню до якого позивач податковим агентом не являється.

Варто погодитися із твердженнями суду першої інстанції про те, що інші сум, щодо яких відповідачем визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, то слід зазначити, що насправді позивач не проводив виплату таких доходів і не здійснював придбання відповідних товарно-матеріальних цінностей. Даний факт підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, тоді як відповідачем факт здійснення відповідних господарських операцій не доведено, в акті перевірки відсутні посилання на первинні та інші документи, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині.

Відтак, з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по справі № 2а-62/11/0770, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 24.05.2013 року.