Ухвала суду № 31587578, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/639/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колесніка І.С. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В.,Гром Л.М. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глако» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глако» (далі Товариство або позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006071502 від 27.12.2012 року.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 04 березня 2013 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОДПІ посилається на те, що оскільки позивачем протягом 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, то позивач, на підставі пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, не має правових підстав для його використання.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012 року ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 914/15-209/24216710 від 06.12.2012 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 102.5 статті 102 та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачеві зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 176 476 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що залишок від'ємного значення з податку на додану вартість сформовано за придбаними товарами/послугами, які не були оплачені платником податку на додану вартість протягом терміну позовної давності, а відтак такі товари вважаються безоплатно отриманими, що позбавляє платника податку права на податковий кредит, та, відповідно, на бюджетне відшкодування.

Також відповідачем зауважено, що оскільки позивачем протягом 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, то позивач, з урахуванням пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, не має правових підстав для його використання.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00006071502 від 27.12.2012 року, за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 176 476 грн.

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V ПК України (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 4.6.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок № 1492) передбачено, що залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з податку на додану вартість наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року задекларовано розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 177 444 грн., при цьому рядок 23 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) позивачем не заповнювався.

Від'ємне значення податку на додану вартість, задеклароване позивачем у жовтні 2012 року на суму 176 476 грн., виникло: у серпні 2008 року у розмірі 841,00 грн.; у вересні 2008 року у розмірі 100 000 грн.; у жовтні 2008 року у розмірі 41 895 грн.; у листопаді 2008 року у розмірі 5 345 грн.; у травні 2009 року у розмірі 14 918 грн.; у червні 2009 року у розмірі 13 477 грн.

Відповідач посилається на порушення позивачем пункту 102.5 статті 102 ПК України, згідно якого заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 днів, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності права у позивача на відображення від'ємного значення податку на додану вартість за 2008-2009 роки є необґрунтованими, оскільки, по-перше, позивачем не заявлялись суми до бюджетного відшкодування, по-друге, використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, а положення статті 102 Податкового кодексу України на питання формування податкового кредиту не поширюються.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що не відобразивши у відповідних рядках податкових декларацій напрямок повернення бюджетного відшкодування, позивач самостійно не відмовився від належної йому до бюджетного відшкодування суми.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що статтею 200 Податкового кодексу України передбачено два варіанти використання платником податків від'ємного значення податку на додану вартість у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав) та включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому напрямок бюджетного відшкодування та включення від'ємного значення до податкового кредиту є різними поняттями, оскільки перше передбачає собою можливість повернення коштів на рахунок платника у банку та/або у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, а друге - використання сум від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань наступного періоду. Платник податку на власний розсуд приймає рішення про використання чи не використання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності передбачених Податковим кодексом України підстав, а невикористання права на бюджетне відшкодування з тих або інших причин не тягне за собою позбавлення платника на віднесення і використання у розрахунку власних податкових зобов'язань сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 30.10.2012 року за № К/9991/47835/12.

Що торкається посилання податкового органу на той факт, що товари/послуги, за якими сформовано від'ємне значення з податку на додану вартість звітного періоду, є неоплаченими в межах строку позовної давності, а відтак такі товари вважаються безоплатно отриманими, що позбавляє платника податку права на податковий кредит, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на необґрунтованість такого посилання ДПІ.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).

Згідно з абзацом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Отже, якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформовано платником податку на додану вартість за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, тому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за такими товарами/послугами платник втрачає, в результаті чого зобов'язаний відкоригувати податковий кредит.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням послуг у період з серпня 2008 року по червень 2009 року., а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41,160, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.