Ухвала суду № 31581378, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15882/12/2670(у 6-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрітех Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нутрітех Україна» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0005552203, 0005542203, 000553203 від 04.07.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 року № 0005532203 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 208 445,00 грн, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 року № 0005542203 та від 04.07.2012 року № 0005552203. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №351 від 26.04.2012 року, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка.

За результатами перевірки складено акт №364/2203/34575942 від 11.06.2012 року про результати планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, яким встановлено, що Позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 272 937 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього в сумі 273 338 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 50 414 грн.

На підставі зазначеного акту Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0005532203 від 04.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 272 938 грн., у тому числі 272 937 грн. за основним платежем та 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

№ 0005542203 від 04.07.2012, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63 027 грн., у тому числі 50 414 грн. за основним платежем та 12 613 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

№ 0005552203 від 04.07.2012, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 273 338 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач оскаржив їх у адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги Відповідач виніс рішення від 16.10.2012 року № 3642/0/61-12/10-2115 про залишення без змін податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 року № 0005552203, № 0005542203, № 0005532203 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу Позивача - без задоволення.

У перевіряємому періоді Позивачем укладено ряд договорів з фізичними особами-підприємцями про надання агентських та посередницьких послуг, а саме: договір про надання агентських та посередницьких послуг від 01.01.2010 року №01/ПП/10 та від 05.01.2011 року №01.

Згідно умов вказаних договорів СПД ОСОБА_2 самостійно організовує свою роботу, використовуючи, позаробочий час, власні або орендовані транспортні засоби, засоби зв`язку, джерела інформації тощо; щомісячно до 5 числа місяця, що слідує за звітним, надає Позивачу на затвердження письмовий звіт про надані послуги з описом проведеної роботи.

Позивач включив до складу валових витрат витрати у розмірі 100 788 грн., сплачених за договорами від 01.01.2010 року № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 року № 01 ПП, укладеними з СПД ОСОБА_2

Крім того, Позивач (Замовник) в особі Генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, укладено з ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) договори про надання послуг № 01/БО/10 від 11.01.2010 рокум та № 3 ПП від 05.01.2011 року. При цьому, ОСОБА_3 є посадовою особою Позивача - головним бухгалтером.

Згідно умов вказаних договорів Виконавець зобов`язується надати бухгалтерсько-консультаційні послуги Позивачу, проводити інформаційно-консультаційну діяльність щодо діяльності ТОВ «Нутрітех Україна», проводити перевірку бухгалтерського обліку Замовника, формувати звіти по податку на додану вартість та податку на прибуток, формувати звіти по нарахуванню та утриманню соціальних внесків, проводити перевірку та надавати консультації Позивачу, щодо використання грошових коштів, та формувати звіти про рух грошових потоків, протягом 2 робочих днів надавати Позивачу інформацію у відповідь на його запити, вчиняти інші дії в інтересах Позивача за його попередньої згоди на вчинення даних дій.

Сплачені на виконання вказаних договорів грошові кошти в сумі 76 966 грн включено Позивачем до складу валових витрат.

Також, між Позивачем в особі Генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту та агентом - ОСОБА_4, суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, укладено договори про надання агентських та посередницьких послуг від 12.01.2010 року №02/ПП/10 та від 05.01.2011 року №02 ПП.

Зазначені договори є ідентичними договорам від 01.01.2010 року № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 року № 01 ПП, що укладені з СПД ОСОБА_2 і передбачають надання агентом послуг щодо комплексного вивчення ринку продажу мінеральних добрив та мікродобрив з метою визначення потреб споживачів для ефективної реалізації товару та пошуку потенційних клієнтів усіх організаційно правових форм та вчинення дій щодо складання угод між довірителем та клієнтами.

За умовами цих договорів ОСОБА_4 зобов`язується проводити комплексне вивчення ринку і розробляти на його основі довгострокові та поточні прогнози потреб споживачів; надавати рекомендації Позивачу щодо можливої цінової політики по реалізації товару; визначати і реалізовувати заходи щодо формування попиту і стимулювання продажу товару; проводити пошук потенційних клієнтів для довірителя; проводити та надавати консультації клієнтів, щодо застосування та використання товару; відвідувати семінари, конференції та наукові зібрання на яких розглядаються питання про застосування товару в сільському господарстві; в будь який час проводити зустрічі з керівниками та працівниками СГД з питань результатів застосування товару; протягом 5 днів надавати Позивачу інформацію у відповідь на його запити; результати роботи, що проведена за цим договором, оформляти у вигляді письмового звіту та щомісячно подавати його на затвердження Позивачу; вчиняти інші дії в інтересах Позивача за його попередньої згоди.

Витрати в сумі 80 214 грн., сплачені за вказаними договорами, Позивачем включено до складу валових витрат.

У матеріалах справи містяться копії звітів складених на виконання зазначених вище вказаних договорів. У звітах про послуги агентів, складених до договорів від 01.01.2010 року № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 року № 01 ПП, до договорів від 12.01.2010 року № 02/ПП/10 та від 05.01.2011 року № 02 ПП, до договорів №01/БО/10 від 11.01.2010 року та № 3 ПП від 05.01.2011 року відображено перелік укладених Позивачем договорів зі сприяння Агентів.

Разом з тим, не вказано які саме дії, передбачені пунктом 2 вказаних договорів, здійснені. При цьому, відповідно до п.3 наведених вище договорів передбачено наявність у письмових звітах про надані послуги опису проведеної роботи.

У зв'язку з відсутністю переліку виконаних послуг у письмових звітах, встановити, що дії саме цих агентів по даним договорам сприяли укладанню таких господарсько-правових договорів неможливо.

Крім того, неможливо встановити, чи виконувались взагалі будь-які дії на виконання пунктів 2, 3 договорів, в який час (договорами передбачено організація роботи агентами у позаробочий час), які засоби зв'язку, транспортні засоби, джерела інформації при цьому використовувались, тощо.

За таких обставин такі звіти не можуть підтверджувати надання послуг за договорами, укладеними Позивачем з ФОП ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся.

В матеріалах справи відсутні матеріали, що підтверджують надання рекомендацій Позивачу щодо можливої цінової політики по реалізації товару; проведення комплексного вивчення ринку і розробки на його основі довгострокових та поточних прогнозних потреб споживачів; проведеного пошуку потенційних клієнтів для довірителя; визначення і реалізацію заходів щодо формування попиту і стимулювання продажу товару; проведені та надані консультації клієнтам, щодо застосування та використання товару; відвідування семінарів, конференцій та наукових зібрань на яких розглядались питання про застосування товару в сільському господарстві; фактів проведення зустрічей з керівниками та працівниками СГД з питань результатів застосування товару; протягом встановленого договорами термінів надання Позивачу інформації у відповідь на його запити; результати роботи, що проведена за цим договором, оформлені у вигляді письмового звіту та щомісячні подання їх на затвердження Позивачу; інші вчинені дії в інтересах Позивача за його попередньою згодою.

Відповідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили.

Одним із основних реквізитів відповідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, виходячи зо положень Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»,

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва документу (форми); дата та місце складання; назву підприємства, від особи якого складено документ; зміст та об'єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що приймала участь в здійсненні господарських операцій.

Господарська діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Таке визначення господарської діяльності міститься в п.п. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України,

Згідно п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В матеріалах справи відсутні відомості, що обґрунтовують економічну доцільність понесення витрат на використання послуг вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, які фактично належать до посадових обов'язків цих же осіб як співробітників Позивача.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та які не пов'язані з веденням господарської діяльності, як вбачається з пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Отже, Позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати з отримання агентських і посередницьких послуг на загальну суму 257 968 грн.

Позивачем порушено пп. 136.1.1, п. 136.1, ст. 136, п. 137.1 ст. 137, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України у зв'язку з неправильним визначенням доходу за 2 квартал 2011 року із урахуванням передплати отриманої до 01.04.2011 року.

Так, відповідно п. 137.1, ст. 137 Податкового Кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно пп. 136.1.1, п. 136.1, ст. 136 Податкового Кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховується сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України Розділ ІІІ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року.

Позивачем порушено пп. 136.1.1, п. 136.1, ст. 136, п. 137.1 ст. 137, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України у зв'язку із здійсненням ним коригувань суми доходу від операційної діяльності у декларації з податку на прибуток на суму 373 720,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Постачальник) та ТОВ «Флора» (Покупець) укладено Договір поставки на умовах 100% передоплати № 05-01-11/01-МД від 05.01.2011 року.

Згідно банківської виписки, копія якої наявна в матеріалах справи, ТОВ «Флора» 11.03.2011 року перерахувало на розрахунковий рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Форум» грошові кошти у розмірі 419 464,51 грн. на виконання умов Договору № 05-01-11/01-МД від 05.01.2011 року.

ТОВ «Флора» листом від 31.03.2011 року № 31-03/11 просило повернути грошові кошти у розмірі 419 464,51 грн. перераховані за мінеральні добрива (Сикоферт) по рахунку СФ 0000026 від 03.03.2011 року у зв'язку з відсутністю товару.

Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Флора» кошти на загальну суму 419 464,51 грн. платежами, здійсненими 31.03.2011 року на суму 219 464,51 грн., 100 000,00 грн. та 100 000,00 грн.

01.04.2011 року ТОВ «Флора» знову перерахувало на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 419 464,51 грн., після чого Позивач відвантажив товар (Сикоферт 12 8-3MgO+32SO3+ME) на суму 419 464,51 грн., на підтвердження чого надав копії видаткової накладної № РН-1902 від 19.04.2011 року, довіреності № 249 від 19.04.2011 року на отримання від Позивача товару, товарно-транспортні накладні та акт виконаних робіт № 4067 від 21.04.2011 року про надання послуг з перевезення товару.

У зв'язку із вищезазначеним поверненням грошових коштів, Позивач здійснив відповідні коригування суми доходу від операційної діяльності у декларації з податку на прибуток на суму 373 720,00 грн. (з урахуванням авансу отриманого та оподаткованого за ставкою 25% у І кварталі 2011 року та повернутого у ІІ кварталі 2011 року).

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно п. 140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Пунктом 152.3 ст. 152 Податкового Кодексу України передбачено, що доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими розділом ІІІ, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Між Позивачем (страхувальник) та ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» (страховик) укладено договори добровільного страхування майна юридичних осіб №КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 року та №КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 року.

Відповідно до зазначених договорів страхування, які складено на умовах правил страхування ДМ11-41, страховик приймає на себе обов`язок сплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми за шкоду, пов`язану з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованого майна, яке належить страхувальнику на праві власності, та знаходиться в межах території України на складах страхувальника, а страхувальник зобов`язується сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору та правил.

Як вбачається з додатків №1 до договорів добровільного страхування майна юридичних осіб №КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 року та №КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 року об'єктом страхування є мінеральні добрива, що належать Позивачу на праві власності та знаходяться в межах території України на складах Позивача.

Позивач включив до складу валових витрат у періоді, що перевірявся, суми страхових внесків у розмірі 253 498 грн.

В матеріалах справи наявні копії договорів поставки №/UKR/23/03/10-02 від 23.03.2010 року, №/UKR/08/04/10-03 від 08.04.2010 року, №/UKR/14/05/10-12 від 14.05.2010 року та контрактів № 048 від 20.01.2011 року, № 051 від 25.02.2011 року, № 052 від 02.03.2011 року, № 056 від 10.03.2011 року, № 057 від 10.03.2011 року, № 060 від 21.03.2011 року, № 061 від 28.03.2011 року, № 062 від 28.03.2011 року, № 063 від 28.03.2011 року, № 066 від 19.04.2011 року, № 072 від 05.05.2011 року, № 077 від 25.05.2011 року, № 119 від 29.02.2012 року, відповідно до яких Позивачем придбано мінеральні добрива, а також вантажно-митні декларації з відмітками митниці про проходження митного контролю, банківські виписки та посвідчення про державну реєстрацію мінеральних добрив.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії договору відповідального зберігання № 09-09-11/18-Л-ВЗ від 09.09.2011 року, договори складського зберігання № 30-03-11/17-Л-ВВ від 30.03.2011 року, № 10-03-11/16-Л-ВЗ від 10.03.2011 року, № 30-04-10/15-Л-ВЗ від 30.04.2010 року, № 30-04-10/14-Л-ВЗ, № 27-04-10/13-1-Л-ВЗ від 27.04.2010 року, № 27-04-10/13-Л-ВЗ від 27.04.2010 року, №23-04-10/12-Л-ВЗ від 23.04.2010 року, № 13-04-10/10-1-Л-ВЗ від 13.04.2010 року, № 31 03-10/10-Л-ВЗ від 31.03.2010 року, № 10-03-10/8-Л-ВЗ від 10.03.2010 року, № 03-03-10/7-Л-ВЗ від 03.03.2010 року, № 25-02-10/6-Л-ВЗ від 25.02.2010 року, № 09-02-10/5-Л-ВЗ від 09.02.2010 року, а також інші договори складського зберігання, за період з серпня 2007 року по вересень 2011 року.

Позивачем також надано на підтвердження перевезення мінеральних добрив довгострокові договори перевезення, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, банківські виписки про оплату послуг з перевезення вантажів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем не надано доказів у підтвердження відсутності у Позивача права власності на майно, що є об'єктом страхування за договорами № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 року та № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 року.

Згідно п. «г» пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Отже, обґрунтованим та правильним є висновок суду першої інстанції щодо правомірності включення Позиівачем до складу валових витрат суми страхових внесків за договорами страхування № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 року та № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 року у періоді, що перевірявся у розмірі 253 498 грн.

Враховуючи Договір оренди нежитлового приміщення № 7 від 29.05.2008 до складу валових витрат Позивачем віднесено також витрати на оренду житлових приміщень.

Відповідно до умов даного Договору, ПП ОСОБА_5 (Орендодавець) передає, а Позивач (Орендар) приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 204 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 3, для розміщення офісу. Строк дії договору - до 17 жовтня 2010 року. Договірна плата за користування орендованим майном становить 35000 грн. на місяць.

Відповідно Додатку №2 до Договору № 7 від 29.05.2008 року, з 01.06.2009 року по 01.06.2010 року встановлено розмір орендної плати - 25 000грн.

Відповідно Договору управління майном б/н від 06.09.2010 року ОСОБА_5 (Установник Управління) передає суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_6 (Управитель) на три роки в управління квартири, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника Управління.

11.10.2010 року між Позивачем (Орендар) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавець) укладено Договір оренди нежитлового приміщення б/н, предметом договору є приміщення загальною площею 204 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 3, для розміщення офісу. Строк дії договору - до 31.01.2013 року. Договірна плата за користування орендованим майном становить 25 000 грн. на місяць.

31.03.2011 року між Позивачем (Суборендар) та ТОВ «НЕКСУС-ПРО» (Орендар) укладено Договір оренди приміщення № ОП-09.

Відповідно до умов даного Договору Орендар передає, а Суборендар приймає в оплатне користування приміщення загальною площею 204 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 3, для розміщення та роботи працівників. Договірна плата за користування орендованим майном становить 27 500 грн. на місяць. Фактисна адреса Позивача: АДРЕСА_2, приміщення 3.

Відповідно Договору б/н від 01.04.2011 року, укладеного між Позивачем та фізичною особою ОСОБА_7 та Договору б/н від 04.01.2012 року, укладеного між Позивачем та ФОП ОСОБА_7, Позивач (Орендар) приймає в оплатне користування приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площа приміщення 130 м.кв.

На підставі цих договорів Позивачем включено до складу адміністративних витрат витрати на оренду житлового приміщення на загальну суму 140 880 грн.

Як пояснив Позивач суду першої інстанції, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, він орендував для використання у власній господарській діяльності в якості офісних приміщень.

Підпунктом 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Пунктом «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанці про правомірність дій Позивача щодо віднесення сум сплаченої орендної плати за договорами оренди № 7 від 29.05.2008 року, б/н від 11.10.2010 року, № ОП-09 від 31.03.2011 року, б/н від 01.04.2011 року та б/н від 04.01.2012 року у розмірі 490 880,00 грн. до складу валових витрат, оскільки орендовані приміщення використовуються ним у господарській діяльності.

Крім того, правомірним також є включення Позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 50 414,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «НЕКСУС-ПРО» на виконання Договору оренди приміщення від 31.03.2011 року № ОП-09.

Частиною 2 статті 9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкові накладні, видані ТОВ «НЕКСУС-ПРО» Позивачу, складені у відповідності з порядком, встановленим підпунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України. Зазначені податкові накладні є первинними в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податковий кредит звітного періоду визначається відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, виходячи з абзаца 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу), згідно з ч. 3 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Згідно п. 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Отже, Відповідачем правомірно визначено Позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні № 0005532203 від 04.07.2012 року у розмірі 64 492 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначена у податковому повідомленні-рішенні № 0005532203 від 04.07.2012 року є необґрунтованою.

Податкові повідомлення-рішення № 0005542203 від 04.07.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63 027 грн., у тому числі 50 414 грн. за основним платежем та 12 613 грн. - штрафна (фінансова) санкція та № 0005552203 від 04.07.2012 року, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 273 338 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 року № 0005532203 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 208 445,00 грн, визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень від 04.07.2012 року № 0005542203 та від 04.07.2012 року № 0005552203.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 28 травня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.