Ухвала суду № 31581345, 30.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8716/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2012 року №0004602208, від 11.06.2012 року №0004612208, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2012 року №0004602208, від 11.06.2012 року №0004612208. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування норм Податкового кодексу України та всіх обставин справи. Також зазначив, що ПАФ «Дрос» надало копій реєстраційних документів, на момент укладення та виконання Договорів ПАФ «Дрос» був належним чином зареєстрований як юридична особа та перебував на обліку, як платник податку, у тому числі на додану вартість. Зазначене свідчить про те, що ПАФ «Дрос» мав право здійснювати господарську діяльність та видавати податкові накладні. Крім того, договори укладені між позивачем та ПАФ «Дрос» є дійсними, в судовому порядку не оскаржені, тому підстав для коригування податкового обліку у позивача не було і на сьогоднішній день такі підстави відсутні. Господарські взаємовідносини належним чином оформлені, про що свідчать первинні документи, згідно чинного законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 липня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 11.06.2012 року №0004602208, від 11.06.2012 року №0004612208.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис»з питань дотримання законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПАФ «Дрос»за період з 01.01.2008 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2012 року за №287/22-8/33101280.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено: - пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 968 459 грн. у т.ч. по періодах: за III квартал 2011 року - 1 217 355 грн.; за IV квартал 2011 року - 614 844 грн.; за І квартал 2012 року - 136 260 грн.; - п.198.1, п,198.6 ст.198, ст.185 Податкового кодексу України, результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну 1 722 988,56 грн., в тому числі по періодах: за липень 2011 року - на загальну суму ПДВ 221764,15 грн.; за серпень 2011 року - на загальну суму ПДВ 491815,1 грн.; за вересень 2011 року - на загальну суму ПДВ 344990,35 грн.; за жовтень 2011 року - на загальну суму ПДВ 224456,25 грн.; за листопад 2011 року - на загальну суму ПДВ 91004,45 грн.; за грудень 2011 року - на загальну суму ПДВ 219187,36 грн.; за січень 2012 року - на загальну суму ПДВ 129770,9 грн.

За результатами виявлених порушень відповідачем прийнято: - податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012р. №0004602208 яким позивачу за платежем «податок на прибуток»визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 2 460 574,00 грн., з яких за основним платежем 1 968 459,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 492 115,00 грн.; - податкове повідомлення рішення від 11.06.2012р. №0004612208 яким позивачу за платежем «податок на додану вартість»визначено суму грошового зобов'язання 2 153 736,00 грн., з яких за основним платежем 1 722 988,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43 0748,00 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Приватною агропромисловою фірмою «Дрос», було укладено договір поставки № 21072011 від 21.07.2011 року

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар, в асортименті, якості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в додаткових договорах купівлі-продажу до цього Договору.

Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити товар, що постачається в його власність, згідно з умовами цього договору, п.1.2.договору.

Ціни на товар, що постачається, зазначаються в рахунках-фактурах. Вартість Товару, що постачається, розуміється на умовах DDP згідно з «Інкотермс-2010», тобто містить в собі вартість товару, що вказана у рахунках-фактурах з ПДВ. Ціни на товар, що постачається, є остаточними на момент підписання Сторонами Договорів купівлі-продажу в рамках Цього Договору і зміні не підлягають(п. 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору, розрахунки за цим договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника коштів у розмірі вартості відповідної партії поставленого товару, впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки Товару на підставі отриманого від Постачальника рахунка-фактури на таку оплату.

Поставка Товару здійснюється в асортименті, кількості, за цінами й у терміни, що узгоджені Сторонами в рахунку-фактурі. Строки поставки Товару визначаються на протязі 10 робочих днів після зазначеної дати в рахунку-фактурі. Дострокова поставка Товару без попередньої згоди Покупця можлива, якщо Товар постачається в строк не раніше 10 (десяти)робочих днів до зазначеної в рахунку-фактурі дати початку строку поставки Товару та/або в місці, на який приходиться зазначена в рахунку-фактурі дата початку строку поставки Товару, а раніше зазначеного строку - тільки за наявності попередньої письмової згоди Покупця( п.3.1 договору).

Умови постачання Товару - DDP, згідно з «Інкотермс-2010». Узгоджений пункт місця призначення: м. Київ, вул. Сирецька, 5 ( пункт 3.2 договору).

На доказ поставки Товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві наступні - супровідні документи: рахунок-фактуру; відвантажувальну накладну; - податкову накладну; - відповідні товаросупровідні накладні; - технічний паспорт російською або українською мовою; сертифікат якості (у разі, якщо Товар підлягає обов'язковій сертифікації); за вимогою Покупця - інші документи, що підтверджують якість Товару, що постачається .

Датою поставки Товару вважається дата приймання Товару, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником (пункт 3.4. договору).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що в акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України відповідно до якого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, наявні в матеріалах справи первинні документи спростовують зазначене порушення. Як встановлено судом, ПАФ «ДРОС» на момент здійснення господарських операцій з позивачем в 2011 та 2012 році перебував на податковому обліку, мав свідоцтво платника податку на додану вартість та сплачував податки, зокрема податок на прибуток та податок на додану вартість, що підтверджується наступними документами: свідоцтва про реєстрацію ПАФ «ДРОС» платником ПДВ № 100218331 від 25 березня 2009 року, платіжні доручення про сплату ПАФ «ДРОС»податку на прибуток та податку на додану вартість у 2011 та першому кварталі 2012 року: №418 від 16 листопада 2011 року; №31 від 29 квітня 2011 року: №614 від 25 січня 2012 року; №541 від 27 грудня 2011 року, №450 від 29 листопада 2011 року, №369 від 27 жовтня 2011 року; №314 від 29 вересня 2011 року; №249 від 30 серпня 2011 року; №247 від 29 серпня 2011 року; №193 від 27 липня 2011 року; №143 від 30 червня 2011 року; №85 від 31 травня 2011 року;№77 від 27 травня 2011 року; №30 від 29 квітня 2011 року.

Окрім цього, факт сплати податків ПАФ «ДРОС» протягом 2011 -2012 років підтверджено довідкою банківської установи. Отримані позивачем від ПАФ «ДРОС» товари були використані в господарській діяльності позивача, а саме поставлені Приватному акціонерному товариству «СНВО «ІМПУЛЬС».

З метою оподаткування, вартість товарів отриманих від ПАТ "СНВО «ІМПУЛЬС», включена позивачем до складу доходів, суми ПДВ, нараховані на вартість товарів та сплачені СНВО «ІМПУЛЬС», включені до податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи,первинними документами, податковими накладними, рахунками -фактурами, видатковими накладними.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що суб'єкт підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ПАФ «Дрос», в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПАФ «Дрос»був зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

На момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платника податку на додану вартість ПАФ «Дрос»було чинними і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 та вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене, відсутні порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п,198.6 ст.198, ст.185 Податкового кодексу України, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є безпідставними.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 липня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 червня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.