Рішення № 31576216, 29.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.05.2013р. Справа № 5006/6/127/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО», м.Запоріжжя

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 624 799,48грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Заозерна М.Ю. - представник по довіреності від 25.03.13р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО», м.Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області заборгованості у розмірі 535 252грн., пені у розмірі 67 133грн., інфляційних у розмірі 8 098грн. та 3% річних у розмірі 13 533грн. (Усього 624 016грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №15/284 поставки від 28.02.2011р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії специфікацій №2 від 08.06.2011р., №3 від 14.07.2011р.,№4 від 27.07.2011р.,№5 від 10.08.2011р., №7 від 05.09.2011р., №8 від 16.09.2011р., копію додаткової угоди №3 від 09.11.2011р., копії видаткових накладних №39 від 22.11.2011р., №42 від 23.12.2011р., №5 від 03.03.2012р., №23 від 29.09.2011р., №43 від 23.12.2011р., №38 від 22.11.2011р., №4 від 02.03.2012р., копію вимоги №1/13 від 03.08.2012р.

На виконання вимог суду позивачем у матеріали справи надав супровідний лист вих.№224 від 27.11.12р. з додатками.

Згідно із ст.79 ГПК України 26.12.2012р. провадження у справі було зупинено і поновлено 25.03.2013р. та призначено справу до розгляду на 10.04.2013р.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням відповідача.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. у зв'язку із знаходженням судді Подколзіної Л.Д. у відрядженні, справу №5006/6/127/2012 передано на розгляд судді Захарченко Г.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у зв'язку із поверненням судді Подколзіної Л.Д. з відрядження, справу №5006/6/127/2012 передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

20 травня 2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви вих.№784 від 17.05.2013р., які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

У процесі слухання справи позивач неодноразово збільшував та зменшував розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області заборгованості у розмірі 573 660,25грн., пені у розмірі 42 616грн. та 3% річних у розмірі 8 523,23грн. за специфікацією №6 від 22.08.2011р., про що було викладено позивачем у заяві від 29.05.2013р. на підставі ст.22 ГПК України, яка надійшла через канцелярію суду 29.05.2013р. Суд приймає до уваги заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач у судове засідання не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав.

Однак, 27 травня 2013р. через канцелярію суду від останнього надійшло клопотання вих.№17/692 від 23.05.2013р., в якому просить суд відкласти розгляд справи у межах встановлених законодавством строків, у зв»язку з неможливістю прибуття представника підприємства у судове засідання.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

28 лютого 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО» м.Запоріжжя (далі по тексту-Постачальник) та Відкритим (на теперішній час-Публічним) акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №15/284 поставки, згідно умов якого постачальник зобов"язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов»язався відповідно до умов даного договору прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №15/284 поставки від 28.02.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Як вбачається з п.1.2 договору найменування, номенклатура, кількість, гарантійні строки, якісні та інші характеристики товару, його ціна, умови оплати, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації №2 від 08.06.2011р., №3 від 14.07.2011р., №4 від 27.07.2011р., №5 від 10.08.2011р., №6 від 22.08.2011р, №7 від 05.09.2011р., №8 від 16.09.2011р.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку продукції із зазначенням умов її поставки, оплати, найменування, кількості, якісних показників та умов оплати. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.10.3 договору оплата здійснюється покупцем в строки вказані в специфікаціях.

Пунктом 14.2 договору встановлений строк його дії -з моменту підписання уповноваженими представниками до 31.12.2013р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до специфікації №2 від 08.06.2011р., на виконання умов Договору, по видатковим накладним №39 від 22.11.2011р., №42 від 23.12.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 2 706 314,52грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами представників відповідача у видаткових накладних в графі „Отримав", що співпадають з підписами зазначеними у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей №2921 від 22.11.2011р., №3243 від 23.12.2011р. виданих відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Згідно специфікації №2 від 08.06.2011 року, в яку було внесено зміни додатковою угодою №3 від 09.11.2011р. умови оплати наступні:

10% - попередня оплата, 52% - оплата протягом 5 банківських днів з моменту надання коносамента і пакувальних листів, 32% - оплата протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення про готовність Товару до відвантаження, який пройшов митне очищення на території України, документом, підтверджуючим факт митного очищення є ДМД, 6% - оплата протягом 45 календарних днів після установки, але не більше ніж 180 календарних днів з моменту поставки.

Отже, відповідно до загальної вартості поставленого товару за специфікацією №2 процентне співвідношення складає:

10%-270 631,45грн.;

52% - 1 407 283,56грн.;

32% - 866 020,65грн.;

6%-163 378,87грн.;

Відповідачем здійснена повна оплата 10%, 52%, однак оплата 32% від вартості товару здійснена частково, за розрахунком позивача відповідач повністю не виконав своє зобов»язання перед позивачем на суму 75 003,96грн.

Разом з цим, кінцева заборгованість у розмірі 6%-163 378,83грн. взагалі не сплачена відповідачем.

По-друге, господарським судом також встановлено, що у відповідності до специфікації №3 від 14.07.2011р., на виконання умов Договору, по видатковій накладній №5 від 03.03.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 2 179 296грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у видатковій накладній в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №527 від 03.03.2012р. виданій відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Згідно специфікації №3 від 14.07.2011р., в яку було внесено зміни додатковою угодою №3 від 09.11.2011р. умови оплати наступні:

10% - попередня оплата, 84% - оплата протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення про готовність Товару до відвантаження, який пройшов митне очищення на території України, документом, підтверджуючим факт митного очищення є ДМД, 6% - оплата протягом 45 календарних днів після установки, але не більше ніж 180 календарних днів з моменту поставки.

Отже, відповідно до загальної вартості поставленого товару за специфікацією №3 процентне співвідношення складає:

10%- 217 929,60грн.;

84% - 1 830 608,64грн.;

6%- 130 757,76грн.

За розрахунком позивача, відповідачем здійснені оплати 10% та 84% від заборгованості, проте відповідач не виконав своє зобов»язання перед позивачем щодо сплати 6% заборгованості на суму 105 293,05грн.

Господарським судом також встановлено, що у відповідності до специфікації №4 від 27.07.2011р., на виконання умов Договору, по видатковій накладній №23 від 29.09.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 258 144грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у видатковій накладній в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №2427 від 29.09.2011р. виданій відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Специфікацією №4 від 27.07.2011р. до укладеного договору передбачені наступні умови оплати:

10% - попередня оплата протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору, 84% - оплата протягом 3-х. банківських днів після письмового повідомлення про готовність Товару до відвантаження, який пройшов митне очищення на території України, 6% - оплата протягом 45 календарних днів після установки, але не більше ніж 180 календарних днів з моменту поставки.

Отже, відповідно до загальної вартості поставленого товару за специфікацією №4 процентне співвідношення складає:

10%- 25 814,00грн.;

84%-216 841,0грн.;

6%- 15 489,00грн.

За розрахунком позивача, відповідачем здійснені оплати 10% та 84% від заборгованості, проте відповідач не виконав своє зобов»язання перед позивачем щодо сплати 6% на суму 9 489,60грн.

Господарським судом також встановлено, що у відповідності до специфікації №5 від 10.08.2011р., на виконання умов Договору, по видатковій накладній №43 від 23.12.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 616 693,39грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у видатковій накладній в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №3243 від 23.12.2011р. виданій відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Згідно специфікації №5 від 10.08.2011р., в яку було внесено зміни додатковою угодою №3 від 09.11.2011р. умови оплати наступні:

10% - попередня оплата, 84% - оплата протягом 5-ти. банківських днів після письмового повідомлення про готовність Товару до відвантаження, який пройшов митне очищення на території України, документом, підтверджуючим факт митного очищення є ДМД, 6% - оплата протягом 45 календарних днів після установки, але не більше ніж 180 календарних днів з моменту поставки.

Отже, відповідно до загальної вартості поставленого товару за специфікацією №5 процентне співвідношення складає:

10%- 61 860,65грн.;

84%-519 629,44грн.;

6%-37 116,39грн.

За розрахунком позивача, відповідачем здійснені оплати 10% та 84% від заборгованості, проте відповідач не виконав своє зобов»язання повністю перед позивачем щодо сплати 6% на суму 18 606,48грн.

Також, господарським судом також встановлено, що у відповідності до специфікації №7 від 05.09.2011р., на виконання умов Договору, по видатковій накладній №38 від 22.11.2011р., позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 162 432грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у видатковій накладній в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №2921 від 22.11.2011р. виданій відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Згідно специфікації №7 від 05.09.2011р., до якої було внесено зміни додатковою угодою №3 від 09.11.2011р. умови оплати наступні:

10% - попередня оплата, 84% - оплата протягом 5-ти. банківських днів після письмового повідомлення про готовність Товару до відвантаження, який пройшов митне очищення на території України, документом, підтверджуючим факт митного очищення є ДМД, 6% - оплата протягом 45 календарних днів після установки, але не більше ніж 180 календарних днів з моменту поставки.

Отже, відповідно до загальної вартості поставленого товару за специфікацією №7 процентне співвідношення складає:

10%- 16 243,00грн.;

84%- 136 443,00грн.;

6% - 9 746,00грн.

За розрахунком позивача, відповідачем здійснена оплата 10% від заборгованості, проте відповідач не виконав своє зобов»язання у повному обсязі перед позивачем щодо сплати 84% на суму 93 736,09грн. та 6% на суму 9 745,92грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до специфікації №8 від 16.09.2011р., на виконання умов Договору, по видатковій накладній №4 від 02.03.2012р., позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 999 972грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у видатковій накладній в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №523 від 02.03.2012р. виданій відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Згідно специфікації №8 від 16.09.2011р., до якої було внесено зміни додатковою угодою №3 від 09.11.2011р. умови оплати наступні:

10% - попередня оплата, 84% - оплата протягом 3-х. банківських днів з моменту поставки, 6% - оплата протягом 45 календарних днів після установки, але не більше ніж 180 календарних днів з моменту поставки.

Отже, відповідно до загальної вартості поставленого товару за специфікацією №8 від 16.09.2011р. процентне співвідношення складає:

10%- 99 997,20грн.;

84% - 839 976,48грн.;

6% - 59 998,32грн.

За розрахунком позивача, відповідачем здійснені оплати 10% та 84% від заборгованості, проте відповідач не виконав своє зобов»язання у повному обсязі перед позивачем щодо сплати 6% на суму 59 998,32грн.

Крім того, господарським судом також встановлено, що у відповідності до специфікації №6 від 22.08.2011р., на виконання умов Договору, по видатковій накладній №7 від 29.03.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 640 140грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у видатковій накладній в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №753 від 28.03.2012р. виданій відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Згідно специфікації №6 від 22.08.2011р., в яку було внесено зміни додатковою угодою №3 від 09.11.2011р. умови оплати наступні:

10% - попередня оплата, 84% - оплата протягом 3-х. днів з моменту поставки, 6% - оплата протягом 45 календарних днів після установки, але не більше ніж 180 календарних днів з моменту поставки.

Отже, відповідно до загальної вартості поставленого товару за специфікацією №6 від 22.08.2011р., процентне співвідношення складає:

10%- 64 014грн.;

84%-537 717грн.;

6%-38 408грн.

За розрахунком позивача, відповідачем здійснені оплати 10% та 84% від заборгованості, проте відповідач не виконав своє зобов»язання перед позивачем щодо сплати 6% на суму 38 408грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними передав, а відповідач прийняв товар, узгоджений сторонами в специфікаціях до договору, проте останній не сплатив його вартість, що призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 573 660грн., правовідносини сторін виникли на підставі договору №15/284 поставки від 28.02.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивач за видатковими накладними передав відповідачу товар, а останній прийняв його, у зв'язку з чим набув обов'язок його оплатити.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі специфікацій №2 від 08.06.2011р., №3 від 14.07.2011р.,№4 від 27.07.2011р., №5 від 10.08.2011р., №7 від 05.09.2011р., №8 від 16.09.2011р. з урахуванням внесених змін додатковою угодою №3 від 09.11.2011р. встановили обов»язок продавця письмово повідомити покупця про готовність до відвантаження товару.

Позивачем надані листи вих.№ВО01 від 29.11.2011р., №ВО01 від 30.01.2012р., №ВО06 від 21.09.2011р., №ВО02 від 23.12.2011р., №ВО05 від 21.11.2011р. про готовність товару до відвантаження, які за ствердженням позивача були надіслані відповідачу факсимільним зв»язком.

Однак, умовами договору не передбачили можливість такого повідомлення саме факсимільним засобом, інших належних доказів надіслання на адресу відповідача повідомлень про готовність товару до відвантаження позивачем не представлено.

Разом з цим, позивачем надані докази надіслання відповідачу вище перелічених документів кур»єрською службою доставки, однак вони не приймаються судом до уваги, оскільки вони були надісланні на адресу відповідача 17.04.2013р., тобто в процесі слухання справи.

Отже, суд застосовує до спірних правовідносин ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки визначити конкретний строк оплати 32% та 84% заборгованості без надання вказаних доказів за вищевказаними специфікаціями з цього питання фактично неможливо.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості переданого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, визначаються моментом пред'явлення вимоги.

Позивач, 03.08.2012р. надіслав на адресу відповідача претензію вих.№95 від 03.08.2012р. з вимогою сплатити суму боргу у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензій. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зазначена претензія була отримана відповідачем 08.08.2012р., про що свідчить відбиток календарного штемпеля органу поштового зв»язку.

Отже, зобов'язання сплатити кошти виникло у відповідача після спливу визначеного ст. 530 ЦК України семиденного строку, тобто 16.08.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 535 252,25грн. суду не представлені.

Що ж стосується строків оплати одержаного товару згідно специфікації №6 від 22.08.2011р. до договору по видатковій накладній №7 від 29.03.2012р. суд зазначає, що відповідач повинен був оплатити 6% заборгованості у розмірі 38 408грн. в строк до 25.09.2012р. Проте, докази погашення боргу у сумі 38 408грн. суду не представлені.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 573 660,25грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 573 660,25грн.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем пені за поставкою згідно специфікації №6 від 22.08.2011р. до укладеного договору, за період з 25.09.2012р.-23.03.2013р. (у кількості 180 днів відносно заборгованість 38408грн. (6%)) у розмірі 2841грн., за період з 01.04.2012р.-27.09.2013р. (у кількості 180 днів відносно заборгованості 537717грн. (84%)) у розмірі 39775грн. за прострочення оплати товару.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарської санкції, передбаченої п.11.7 договору.

Проте, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо пені здійсненого судом встановлено, що розмір пені за період з 25.09.2012р.-23.03.2013р. відносно заборгованості у сумі 38408грн. (6%) складає 2 833,38грн.; за період з 01.04.2012р.-27.09.2013р. відносно заборгованості у сумі 537717грн. (84%) складає 39667,65грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково та стягує з відповідача пеню у сумі 42 501,03грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних за період з 25.09.2012р.-23.03.2013р. відносно заборгованості у сумі 38408грн. (6%) у сумі 568,23грн. та 3% річних за період з 01.04.2012р.-27.09.2013р. відносно заборгованості у сумі 537717грн. (84%) у сумі 7955грн.

Однак, як встановлено судом він арифметично не вірний.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних за період з 25.09.2012р.-31.12.2012р. відносно заборгованості у сумі 38408грн. (6%) складає 308,52=38408х3х98/366/100; за період з 01.01.2013р.-23.03.2013р. відносно заборгованості у сумі 38408грн. складає 258,86 = 38408х3х82/365/100; за період з 01.04.2012р.-27.09.2012р. відносно заборгованості у сумі 537717грн. (84%) складає 7933,53=537717х3х180/366/100;

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 8500,91грн.

Суд відхиляє клопотання відповідача щодо відкладання розгляду справи з наступних підстав:

Розгляд справи неодноразово відкладався, саме з причин неявки відповідача у засідання суду та не надання витребуваних документів по справі.

За вимогами статті 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Відповідно до вимог ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України судом встановлені принципи судочинства відносно дотримання рівності та змагальності учасників судового процесу.

Відповідач в якості обставини для відкладення розгляду справи посилається на повістку про виклик від 08.05.2013р. до ВАСУ, згідно якої судове засідання по справі №2а-10252/10/0570 відбудеться 28.05.2013р.

Господарський суд зазначає, що у даному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без його участі не доведено відповідачем на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Крім того, судове засідання по справі №2а-10252/10/0570 відбулося у приміщенні ВАСУ 28.05.2013р., а справа №5006/6/127/2012 розглядалась господарським судом 29.05.2013р. об 11:00год.

З огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.2 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд створив сторонам, які брали участь у справі, усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Отже, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12480,28грн., про що свідчить платіжне доручення №1110158816 від 31.10.2012р.

10.04.2013р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог вих.№2 від 10.04.2013р., у зв»язку з чим ним було здійснено доплату судового збору у розмірі 1 790,94грн., що підтверджується платіжним дорученням №1110159495 від 04.04.2013р.

Проте, заявою від 29.05.2013р. позивачем зменшено розмір позовних вимог, що тягне за собою повернення судового збору.

Зокрема, за приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 1775,23грн.

В решті частині, судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО», м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 624 799,48грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО», м.Запоріжжя заборгованість у розмірі 573 660,25грн., пеню у розмірі 42 501,03грн., 3% річних у розмірі 8500,91грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 12493,24грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО», (69001, м.Запоріжжя, бул-р.Шевченка, буд.25-а, ЄДРПОУ 35421901) судовий збір у розмірі 1775,23грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №1110159495 від 04.04.2013р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна