Ухвала суду № 31575734, 31.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року справа №812/3225/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року по адміністративній справі №812/3225/13-а за позовом ОСОБА_2 до Четвертої Луганської нотаріальної контори м. Луганська третя особа - Головне управління юстиції у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до четвертої Луганської нотаріальної контори м. Луганська, третя особа - Головне управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дій, в якому позивач просив суд визнати протизаконними дії відповідача в частині не витребування у спадкоємця ОСОБА_3, яка пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини, документів, які є обов'язковими для того, щоб було визнано, що спадкоємець прийняв спадщину, а також протизаконними дії відповідача щодо розподілу спадкового майна від померлої ОСОБА_4 між спадкоємцями, який зробила нотаріус ОСОБА_5 у свідоцтві про прийняття спадщини від 18.10.2005 №1-1380; скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане четвертою Луганською державною нотаріальною конторою 18.10.2005р., зареєстрованого під №1-1380, у зв'язку з неправильним перерозподілом обов'язкової частини спадщини між спадкоємцями; зобов'язати четверту Луганську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_2 нове свідоцтво про право на спадщину за заповітом, враховуючи обставини щодо спадкоємців - чоловіка спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та її доньки ОСОБА_2, що змінила прізвище на ОСОБА_2, які фактично прийняли спадщину.

Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Четвертої Луганської нотаріальної контори м. Луганська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії на підставі ст.109 ч.1 п.1 КАС України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_2 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та постановити законну ухвалу.

В скарзі зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та дійшов хибного висновку про те, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спор відноситься до компетенції адміністративних судів. Державний нотаріус є суб'єктом владних повноважень.

Позивачі, представники відповідача і третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, що дає суду право розглянути справу у відсутність сторін в порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем поданий позов до державної нотаріальної контори про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп, пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд спорів з приводу спорів з нотаріусами, у тому числі державними, є суд, який спеціалізується на розгляді цивільних справ.

Спірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачем не є управлінськими, а стосуються виконання обов'язків нотаріуса та регламентовані актами цивільного законодавства України.

За таких обставин вимоги заявника у даних правовідносинах повинні розглядатися у межах цивільного, а не адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у відкритті провадження за адміністративним позовом до Четвертої Луганської нотаріальної контори м. Луганська, оскільки такий позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнята на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року по адміністративній справі №812/3225/13-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року по адміністративній справі №812/3225/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

І.Д. Компанієць