Ухвала суду № 31574231, 30.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хацько Н.О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року справа №543/14/12 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Гімона М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій по утриманню з пенсії та стягнення недоотриманих сум, -

В С Т А Н О В И В :

17.11.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі УПФУ в м. Селидове) про визнання неправомірними дії по утриманню щомісячно з пенсії по 20% суми 8564 грн. 24 коп., як переплату за несвоєчасне повідомлення про працевлаштування, та зобов'язання здійснити виплату неправомірно утриманої суми.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 11.04.2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах компетенції та у спосіб передбачений законом, та відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Селидівського міського суду Донецької області від 11.04.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» утримуються суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Апелянт зазначив, що з його боку жодного зловживання не було. Крім того, реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного Фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису для взяття фізичної особи-підприємця на облік.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, з 26.09.2005 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Селидове та на підставі заяви ОСОБА_2 від 10.11.2006р. (арк.с 119) розпорядженням УПФУ м. Селидове № 3105 від 22.11.2006 року його було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Згідно вказаної заяви, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання у разі прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї, зміни місця проживання, виїзді за кордон та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію.

Отже, ОСОБА_2 з 10.11.2006р. знав про обов'язок повідомляти пенсійний орган щодо працевлаштування.

Водночас позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі Постанови КМУ № 198 від 11.03.2009 року отримував підвищення пенсії в період з 11.01.2008 року по 31.07.2011 року.

Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 21.04.2008 року підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинена (а.с. 5).

Згідно повідомлення державного реєстратора від 12.10.2011 р. (а.с.14) було проведено припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за власним бажанням.

15.07.2011 р. УПФУ в м.Селидове було з'ясовано, що позивач зареєстрований, як приватний підприємець з 27.01.2003 р.

Рішенням УПФУ № 322 від151.07.2011 року вирішено провести утримання з пенсії ОСОБА_2 в суми 8564 грн.24 коп., як надміру сплачену за період з 11.01.2008 року по 31.07.2011 року щомісячно до повного відшкодування, починаючи з 01.09.2011 року (а.с.14). Рішення пенсійного органу обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 не повідомив, що є приватним підприємцем, тобто працевлаштований.

У серпні 2011 року пенсійний орган повідомив позивача про прийняте рішення щодо утримання надміру сплачених коштів.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону № 1788) заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

Згідно ст. 81 Закону № 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 44 Закону № 1058 визначено порядок звернення за призначенням пенсії, а саме заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно ч.2 вказаної статті, заява про призначення пенсії за віком може бут подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Отже, згідно вказаних норм, призначення пенсії відбувається на підставі заяви фізичної особи та на підставі документів наданих заявником.

Відповідно до ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії, пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, та апелянтом не спростовано, ОСОБА_2 не повідомив пенсійний орган, що він з 27.01.2003р. був зареєстрований приватним підприємцем, що за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2008 року він знятий з податкового обліку.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин та норм діючого законодавства, колегія суддів погоджує висновок суду першої, що відповідачем підтверджено правомірність прийнятого ним рішення, що пенсійний орган діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом, оскільки в матеріалах справи у наявності докази того, що ОСОБА_2 не повідомив пенсійний орган про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії, як то передбачено ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення", отже були підстави для застосування пенсійним органом положень ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій по утриманню з пенсії та стягнення недоотриманих сум, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Т.Г. Гаврищук

М.М. Гімон