Ухвала суду № 31574256, 22.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/3262/12 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" до Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Золотоніська птахофабрика" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 12 квітня 2012 року № 130/0000262301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а постанова суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приватне підприємство "Золотоніська птахофабрика" зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа від 30 червня 2004 року та перебуває на обліку в Золотоніській об'єднаній державній податковій інспекції як платник загальнообов'язкових податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість.

У період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" стосовно підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємством «Шлях-2», за результатами якої складено акт перевірки від 29 березня 2012 року № 89/2200/32908049.

За висновками вказаного акту позивачем порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що потягло за собою заниження податку на додану вартість на суму 177215 грн.

12 квітня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 130/0000262301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 177215 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1 грн.

Фактично підставою для висновку щодо протиправного віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача слугували висновки про нікчемність правочину на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, укладеного між позивачем та його контрагентом - приватним підприємством «Шлях-2», оскільки на думку відповідача встановлено факт відсутності реальної можливості здійснення господарської операції між зазначеними суб'єктами господарювання.

Позивачем було подано скаргу на дане повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, у результаті розгляду якої грошове зобов'язання було зменшено на 9000 грн. Таким чином, загальна сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість склала 168215 грн.

З рішення суду першої інстанції вбачається встановлення факту укладення між позивачем та приватним підприємством "Шлях-2" договору купівлі-продажу товару, додаткових угод до вказаного договору, а також рахунків-факту і податкових накладних, які містять усі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 201.8 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

Згідно до матеріалів справи у період існування між позивачем та приватним підприємством «Шлях-2» господарських відносин і отримання податкових накладних останнє мало статус платника податку на додану вартість і позивач, як покупець товару, зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Доводи відповідача про те, що перевезення товару проводилося автомобілями, зареєстрованими не за приватним підприємством «Шлях-2», а за іншими підприємствами, не є достатньою підставою для висновку про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту для власної вигоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порядок та спосіб виконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У частині 2 пункту 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість, то відповідно мав право на складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, які зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах державної податкової інспекції, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ, даний факт нічим не спростовано.

Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ПП «Шлях-2» за ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст. 358 Кримінального кодексу України), що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправної діяльності контрагентів позивача, направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що суб'єкт владних повноважень, не довів обґрунтованості висновків перевірки, посилання на допущені порушення контрагентом позивача не можуть бути належним доказом в обґрунтування доводів податкового органу при визначенні правопорушень в діяльності позивача. Тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді :

Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.