Постанова № 31567943, 20.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа№ 5011-38/13217-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.05.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року

у справі № 5011-38/13217-2012 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Севастопольської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача приватне акціонерне товариство «Стівідорна компанія «Авліта»

про визнання незаконним (недійсним) рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року по справі № 5011-38/13217-2012 у позові державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Севастопольської міської ради, третя особа приватне акціонерне товариство «Стівідорна компанія «Авліта» (в минулому закрите акціонерне товариство) про визнання незаконним (недійсним) рішення - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11.12.2012 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року по справі № 5011-38/13217-2012 скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року у складі головуючого судді - Лобаня О.І., суддів - Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у зв'язку з великою завантаженістю судді Майданевича А.Г у розгляді інших справ., склад колегії суддів змінено: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Федорчук Р.В., Яковлєв М.Л.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне акціонерне товариство «Стівідорна компанія «Авліта» та у запереченнях на скаргу Севастопольська міська рада, вважають подану позивачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Відповідач та третя особа просили суд апеляційної інстанції залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у даній справі без змін.

У судових засіданнях 20.02.2013 року, 18.03.2013 року, 03.04.2013 року, 10.04.2013 року та 20.05.2013 року представники державного підприємства «Придніпровська залізниця» надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники Севастопольської міської ради у судовому засіданні 20.02.2013 року та приватного акціонерного товариства «Стівідорна компанія «Авліта» у судових засіданнях 20.02.2013 року, 18.03.2013 року, та 20.05.2013 року також надали суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги позивача в яких, заперечили проти задоволення скарги на підставі доводів зазначених у письмових відзиві та запереченні. Представники відповідача та третьої особи просили суд апеляційної інстанції залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у даній справі без змін.

При цьому, представники Севастопольської міської ради будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання 20.05.2013 року не з'явились про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників державного підприємства «Придніпровська залізниця» та приватного акціонерного товариства «Стівідорна компанія «Авліта», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Севастопольська міська рада про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Участь їх представників у судовому засіданні 20.05.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 20.02.2013 року та надав суду свої пояснення по справі, які колегією суддів прийняті до уваги. Також, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з наданими представниками скаржника поясненнями по справі щодо знаходження нерухомого майна позивача на земельній ділянці яка надана спірним рішенням Севастопольською міською радою приватному акціонерному товариству «Стівідорна компанія «Авліта», апеляційним господарським судом було витребувано у державного підприємства «Придніпровська залізниця» докази на підтвердження наданих пояснень.

Так, на вимогу та за ініціативою апеляційного господарського суду, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи державним підприємством «Придніпровська залізниця» надані додаткові пояснення по справі та докази на підтвердження того, що на земельній ділянці яка була передана спірним рішенням Севастопольської міської ради приватному акціонерному товариству «Стівідорна компанія «Авліта», знаходиться нерухоме майно відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольська дистанція колії», а саме, стрілочні переводи № № 35, 30, 29, 24, 33, 26, які примикають до колій № № 12, 13, 16 в свою чергу, які знаходяться на балансі ПрАТ «Стівідорна компанія «Авліта». На підтвердження зазначено, скаржником надано, зокрема, довідку про балансову належність колій інженерного парку ст. Мекензієві Гори № 284 від 05.03.2013 року та належним чином завірену копію інвентарної картки обліку основних засобів відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольська дистанція колії».(а.с. 232-246).

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

25.11.1999 року Севастопольською міською державною адміністрацією був виданий державний акт на право постійного користування землею Кримському відділу позивача у розмірі 288,46 га. Землю надано у постійне користування для обслуговування залізничних колій від бухти Камишова до Первомайки, від ст. Севастополь до ст. Сирень, від ст. Інкерман-ІІ до ст. Балаклави, під'їзних колій в Балаклавському районі і від ст. Мекензієви Гори до ст. Інженерна, для обслуговування будівель і споруд, для обслуговування будівлі касового залу по вул. Вокзальна, 10 з віднесенням цих земель до земель населених пунктів, наданих для залізничного транспорту відповідно до п.1.14.1 Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) відповідно до рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 13.03.1979 року № 5/162, розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації від 22.11.1996 року № 2482-р; від 11.03.1999 року № 380-р; від 18.10.1999 року № 1902-р; технічного звіту № 98-92 по земельно-кадастровій інвентаризації, виконаного ДП «Севастопольський геодезичний центр». Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 904.

29.06.2000 року наказом начальника Придніпровської залізниці № 175/Н «Про реорганізацію відділків залізниці та Дніпропетровського державного підприємства по перевезенню вантажів та пасажирів» реорганізовано з 01.10.2000 року Кримський відділ залізниці з позбавленням його статусу юридичної особи, відповідно у Кримську дирекцію залізничних перевезень, та надання їй статусу відособленого підрозділу позивача.

12.03.2003 року між Державним підприємством Придніпровська залізниця та закритим акціонерним товариством «Стівідорна компанія «Авліта» був укладений договір № 793, відповідно до умов якого для розвитку фронту залізничних колій закрите акціонерне товариство «Стівідорна компанія «Авліта» доручає, а Державне підприємство Придніпровська залізниця зобов'язувалось виконати проектування та реконструкцію колії що прилягають та знаходяться на станції Мекезієві Гори, а закрите акціонерне товариство «Стівідорна компанія «Авліта» зобов'язувалось прийняти ці роботи та оплатити їх. Відповідно до п.6.1 договору здача-прийом виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання. Згідно з п.7.1 договору в зв'язку з тим, що об'єкт знаходиться в полосі відводу Придніпровської залізниці, Державне підприємство Придніпровська залізниця зобов'язується надати згоду на відчуження дільниці землі, на якій розташований об'єкт будівництва, встановленим законодавством порядком.

24.06.2003 року комісією у складі головного інженера ДИ-4 Авраменко Е.А., начальника станції Соколова М.М., начальника дистанції Непейвода В.А., зам начальника Якобчук В.В., заступника начальника Нечаєва В.І., заступника голови ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» - Полова А.Ф., був складений акт № 3 комісійного обстеження земельної ділянки смуги відводу Придніпровської залізниці, що пропонується до вилучення, відповідно до якого комісія прийшла до висновку про можливість вилучення земельної ділянки. При розробці проекту звертатись до Сімферопольської дистанції електропостачання та до Сімферопольської дистанції сигналізації та зв'язку.

24.10.2003 року державною приймальною комісією, яку призначено Державним підприємством Придніпровська залізниця, встановила: замовником ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» та позивачем пред'явлено для прийняття в експлуатацію знов побудовані залізничні колії № № 12, 13, 16 за адресою Автономна республіка Крим, станція Мекензієві Гори, інженерний парк. Рішенням державної приймальної комісії пред'явлені до прийняття залізничні колії № № 2, 13, 16 інженерного парку станції Мекензієві Гори прийняті в експлуатацію. Зазначене рішення оформлено актом державної приймальної комісії прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та затверджено позивачем 24.10.2003 року.

15.12.2004 року наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України № 0970-ЦЗ «Про затвердження та введення в дію «Примірного положення про порядок узгодження вилучення земель смуги відводу залізниць України» затверджено та введено в дію з 01.03.2005 року «Примірне положення про порядок узгодження вилучення земель смуги відводу залізниць України» - ЦП-0126. Відповідно до п.3 наказу начальникам залізниць України організувати вивчення цього примірного положення причетними працівниками.

28.10.2005 року Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації видало ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» свідоцтво про право власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані в м. Севастополі, по вул. Приморській, № 2Б, та які дійсно належать третій особі на праві колективної власності. Свідоцтво видано на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.08.2002 року № 1171-р та від 15.08.2002 року № 1237-Р, наказу начальника УВІКС № 837 від 28.10.2005 року замість свідоцтва про право власності від 23.08.2002 року.

12.09.2007 року Севастопольською міською радою прийнято рішення № 2746 «Про погодження ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» місця розташування земельної ділянки на залізничній станції «Мекензієві Гори» для реконструкції колійного господарства та надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Відповідно до п.1 зазначеного рішення відповідача погоджено ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,6997 га, в тому числі: земельної ділянки №1 орієнтовною площею 0,4883 га та земельної ділянки №2 орієнтовною площею 0,2114 га для реконструкції колійного господарства залізничної станції «Мекензієві Гори».

В листопаді 2007 року Управлінням містобудування та архітектури, Відділом державної служби охорони культурної спадщини, Національним заповідником «Херсонес Тавричеський», Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі погоджено проект землеустрою по відводу спірної земельної ділянки ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта».

Державною санітарно-епідеміологічною службою України надано третій особі висновок № 20 щодо вибору земельної ділянки під забудову, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,6997 га за адресою залізнична станція «Мекензієві Гори» Нахімовський район м. Севастополь, АР Крим, Україна придатна для реконструкції колійного господарства на залізничній станції «Мекензієві Гори».

Також, в листопаді 2007 року Державним підприємством Севастопольський геодезичний центр був підготовлений проект землеустрою № 07-702 по відводу земельної ділянки для реконструкції колійного господарства на залізничній станції «Мекензієві Гори».

11.02.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів у м. Севастополі Державного агентства земельних ресурсів України третій особі надано висновок про узгодження проекту землеустрою, відповідно до якого погоджено проект землеустрою, при умові дотримання вимог ст.96, 97, 124 Земельного кодексу України.

22.02.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів надано ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» висновок державної експертизи землевпорядної документації. Відповідно до п.11 висновку наданий проект землеустрою по відводу земельної ділянки відповідає вимогам діючого законодавства, встановленим нормам та правилам, оцінюється позитивно та узгоджується.

07.03.2008 року ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» було направлено лист на адресу Севастопольської міської ради з проханням розглянути питання про передачу земельної ділянки площею 0,6997 га, в тому числі: земельної ділянки №1 площею 0,4883 га та земельної ділянки №2 площею 0,2114 га для реконструкції колійного господарства залізничної станції «Мекензієві Гори», в користування строком на 25 років третій особі.

20.05.2008 року рішенням Севастопольської міської ради Х сесії V скликання № 4332 «Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції «Мекензієві Гори» та передачі її в оренду ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» для реконструкції колійного господарства».

Відповідно до п.1 рішення № 4332 затверджено ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» наданий проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,6997 на залізничній станції «Мекензієві Гори» для реконструкції колійного господарства. Згідно з п.2, 3 рішення № 4332 вилучено у Кримського відділення Придніпровської залізниці частину земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції «Мекензієві Гори». Передано ЗАТ «Стівідорна компанія «Авліта» в оренду строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,6997 га в тому числі: ділянка №1 площею 0,4883 га, в тому числі 0,0410 га - охоронна зона ЛЕП; ділянка №2 площею 0,2114 га, в тому числі 0,0116 га - охоронна зона ЛЕП, на залізничній станції «Мекензієві Гори» для реконструкції колійного господарства, з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У листопаді 2012 року державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Севастопольської міської ради про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради №4332 від 20.05.2008 року «Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції «Мекензієві гори» та передачі її в оренду ПрАТ «Стівідорна компанія «Авліта» (в минулому закрите акціонерне товариства) для реконструкції колійного господарства».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача підлягає визнанню недійсним, оскільки прийнято без належного узгодження з позивачем питання вилучення земельної ділянки, та на момент прийняття рішення відповідача Кримське відділення Придніпровської залізниці припинило існування, при прийнятті спірного рішення у відповідача були відсутні повноваження щодо розпорядження спірної земельної ділянки, оскільки остання відноситься до земель державної власності.

В свою чергу, відповідач та третя особа заперечили проти позову мотивуючи тим, що позивач добровільно відмовився від спірної земельної ділянки, яка була надана третій особі, оскільки на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, належне третій особі.

Так, як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року по справі № 5011-38/13217-2012 у позові державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Севастопольської міської ради, третя особа приватне акціонерне товариство «Стівідорна компанія «Авліта» (в минулому закрите акціонерне товариство) про визнання недійсним рішення - відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга державного підприємства «Придніпровська залізниця» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-38/13217-2012 скасуванню з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, в тому числі, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування і затверджують проекти землеустрою. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до ст.68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, в тому числі, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Згідно з ст.116 Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.142 Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст.149 Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Відповідно до п.12 розділу Х Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань міських рад. Згідно з ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п.2.3 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року № 6 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до п.2.8 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка площею 0,6997 га на залізничній станції «Мекензієві Гори» в місті Севастополь знаходилась у постійному користуванні відділення позивача на підставі відповідного державного акту. В подальшому позивач реорганізував це відділення у відособлений структурний підрозділ, позбавивши його статусу юридичної особи, при цьому державний акт на вказану земельну ділянку на себе не отримав. Пізніше позивач уклав з третьою особою договір на реконструкцію колій в якому зобов'язався надати згоду на відчуження дільниці землі, на якій розташований даний об'єкт будівництва. Після введення даного об'єкту в експлуатацію заступник начальника позивача на виконання умов укладеного договору надав згоду на вилучення спірної земельної ділянки під залізничними коліями № № 12, 13, 16, які є власністю третьої особи, з користування позивача. За вказаних обставин Севастопольською міською радою був розглянутий погоджений проект землеустрою та спірним рішенням відповідача вказана земельна ділянка була передана в оренду третій особі в порядку передбаченому вказаними нормами Земельного кодексу України, як особі яка є власником нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті спірного рішення про надання в оренду третій особі спірної земельної ділянки не були порушені норми чинного законодавства України, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Проте, як зазначалося вище, з такими висновками суду першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського суду погодитися не може.

При прийнятті оскаржуваного рішення суду, місцевий господарський суд помилково залишив поза увагою та не перевірив той факт, що на земельній ділянці що була вилучена у позивача спірним рішенням Севастопольської міської ради та передана приватному акціонерному товариству «Стівідорна компанія «Авліта», знаходиться нерухоме майно відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольська дистанція колії», а саме, стрілочні переводи № № 35, 30, 29, 24, 33, 26, які примикають до колій № № 12, 13, 16 які, в свою чергу, знаходяться на балансі ПрАТ «Стівідорна компанія «Авліта». Зазначене підтверджується довідкою про балансову належність колій інженерного парку ст. Мекензієві Гори № 284 від 05.03.2013 року та належним чином завіреною копією інвентарної картки обліку основних засобів (а.с. 244-246), які були витребувані судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з технічною документацією із землеустрою з надання ПрАТ «Стівідорна компанія «Авліта» в оренду земельної ділянки за рішенням Севастопольської міської ради № 4232 від 20.05.2008 року, вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні Кримського відділу Придніпровської залізниці.

Разом з тим, вказана технічна документація не містить письмового погодження меж земельної ділянки з Придніпровською залізницею як суміжним землекористувачем.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» до складу технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включаються матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Згідно з ч. 1 ст. 198 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення) кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Відповідно до п. б ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до п. «г» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Судом апеляційної інстанції встановлено порушення прав позивача Севастопольською міською радою при прийнятті рішення № 4232 від 20.05.2008 року. Порушення права позивача, полягає в тому, що на земельній ділянці яка передана третій особі знаходиться майно позивача. При розробці проекту землевідведення з позивачем не було погоджено меж земельної ділянки як із суміжним землекористувачем.

Таким чином, враховуючи, що технічна документація щодо надання земельної ділянки в оренду ПрАТ «Стівідорна компанія «Авліта за рішенням Севастопольської міської ради № 4232 від 20.05.2008 року була розроблена без отримання згоди суміжного землекористувача - Кримського відділу Придніпровської залізниці, та те, що на вказаній земельній ділянці також знаходиться й нерухоме майно відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольська дистанція колії», а саме, стрілочні переводи № № 35, 30, 29, 24, 33, 26, які примикають до колій № № 12, 13, 16, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Севастопольської міської ради № 4232 від 20.05.2008 року «Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції «Макензієві гори» та передачі його в оренду ЗАТ Стівідорна компанія «Авліта» для реконструкції колійного господарства» прийняте з порушенням норм ст. 56 Закону України «Про землеустрій» та ст.198 Земельного кодексу України і підлягає визнанню незаконним (недійсним).

Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський України, зокрема у своїй постанові від 27.11.2012 року по справі № 39/5005/4524/2012.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що заступник керівника позивача не мав повноважень на надання відповідної згоди на вилучення спірної земельної ділянки. Позивачем, у відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України не надано суду доказів, що заступник керівника позивача дійсно не мав повноважень на надання відповідної згоди на вилучення спірної земельної ділянки, та що відповідач знав або мав знати про обмеження повноважень заступника начальника позивача Харлана В.І. на вчинення відповідних дій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ПрАТ «Стівідорна компанія «Авліта» не позбавлене права звернутися до Севастопольської міської ради із заявою про виділення та надання в оренду земельної ділянки для користування, обслуговування свого нерухомого майна та ведення господарської діяльності з урахуванням погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами з врахуванням та вирішення питання щодо майна, яке належить позивачу на спірній земельній ділянці у відповідності до законодавства України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-38/13217-2012, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-38/13217-2012 слід задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-38/13217-2012 скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким позов державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Севастопольської міської ради про визнання рішення Севастопольської міської ради незаконним (недійсним) - задовольнити. Визнати незаконним (недійсним) рішення Севастопольської міської ради № 4332 від 20.05.2008 року «Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції «Макензієві гори» та передачі його в оренду ЗАТ Стівідорна компанія «Авліта» для реконструкції колійного господарства».

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-38/13217-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-38/13217-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення суду, яким позов державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Севастопольської міської ради про визнання рішення Севастопольської міської ради незаконним (недійсним) - задовольнити.

3. Визнати незаконним (недійсним) рішення Севастопольської міської ради № 4332 від 20.05.2008 року «Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції «Макензієві гори» та передачі його в оренду ЗАТ Стівідорна компанія «Авліта» для реконструкції колійного господарства».

4. Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845) на користь державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) 1073 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 573,50 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи № 5011-38/13217-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Яковлєв М.Л.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 27.05.2013 року