Рішення № 31567121, 30.05.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.2013 Справа № 920/794/13

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув матеріали справи №920/794/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач»,

м. Конотоп, Сумська область

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства акціонерного банку

«Укргазбанк» в особі Сумської обласної дирекції АБ

«Укргазбанк», м. Суми

2. Публічного акціонерного товариства «Конотопський

арматурний завод», м. Конотоп, Сумська область

про визнання договору поруки недійсним

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від 1-го відповідача: Михно А.О., довіреність № 632 від 19.08.2011 року

від 2-го відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд визнати Договір поруки № 2, укладений 15 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Тепловодпостач» (ідентифікаційний код 31589837), Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Публічним акціонерним товариством «Конотопський арматурний завод» (ідентифікаційний код 00218331), на виконання зобов'язання по Кредитному договору № 031 - КЛ від 15.08.2011 року, недійсним.

Від позивача 29.05.2013 р. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою та неможливістю явки у судове засідання представника по справі Кучмій Н.Б.

Представник першого відповідача подав у судове засідання 30.05.2013 року заяву про долучення до матеріалів справи копії довіреності від 19.08.2011 р., копії Додаткового договору №1 від 01.06.2012 р. до Кредитного договору № 031-КЛ від 05.08.2011р., копії витягу з ЄДРПОУ, копію Положення про Сумську обласну дирекцію АБ «Укргазбанк» та відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Суд долучив до матеріалів справи подані документи.

Оригінал Додаткового договору №1 від 01.06.2012 р. до Кредитного договору № 031-КЛ від 05.08.2011р. представник першого відповідача надав для огляду у судовому засіданні.

Суд встановив, що оригінал даного Додаткового договору №1 від 01.06.2012 р. до Кредитного договору № 031-КЛ від 05.08.2011р. тотожний наявній у справі його копії.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували поважність причин нез'явлення в судове засідання представника позивача - Кучмій Н.Б., беручи до уваги, що у позивача не існувало перешкод для направлення з метою участі у розгляді справи іншого повноважного представника, а також, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

15 серпня 2011 року між першим відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» (далі - Банк) та другим відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Конотопський арматурний завод» (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір № 031-КЛ, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 3 000 000 (три мільйони ) гривень 00 коп., а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п.1.3 цього Договору, в розмірі 18 (вісімнадцять) % річних.

Одночасно з укладенням Кредитного договору № 031-КЛ в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» (далі - Поручитель), першим відповідачем - Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - Кредитор) та другим відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Конотопський арматурний завод» (далі - Заставодавець) був укладений Договір поруки № 2 від 18.08.2011 року, за умовами якого Поручитель зобов'язувався перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору № 031-КЛ від 15.08.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» (далі - Банк) та Публічним акціонерним товариством «Конотопський арматурний завод» (далі - Позичальник) був укладений Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 031-КЛ від 15.08.2011 року, за умовами якого сторони домовилися внести зміни в пункт 3.9 та розділ І\/ Грошові потоки Позичальника Кредитного договору, шляхом викладення їх в новій редакції.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що перший відповідач та другий відповідач, не повідомивши позивача, всупереч умовам Договору поруки, зокрема, п.п. 2.6, 6.2, уклали між собою Додатковий договір № 1 від 01.06.2012р. до Кредитного договору № 031-КЛ від 15.08.2011р., чим змінили істотні умови Договору поруки шляхом підвищення процентної ставки за основним Кредитним Договором з 18 % річних до 21%, збільшивши обсяг відповідальності Поріучителя перед Кредитором за неналежне виконання зобов'язання за договором.

Дослідивши наявні докази у справі суд дійшов висновку, що твердження позивача спростовуються наявними матеріалами справи з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору № 031-КЛ від 15 серпня 2011 року, Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 3 000 000 (три мільйони) гривень 00 коп., а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п.1.3 цього Договору, в розмірі 18 (вісімнадцять) % річних.

Відповідно до п 3.9 цього ж Договору, за взаємною згодою сторін у разі невиконання Позичальником умов п 4.1 Договору (зобов'язання щодо щомісячного спрямування грошових коштів на свої рахунки, відкриті в Банку, в зазначених обсягах), процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку кредитування встановлюється в розмірі 21 (двадцять один) % річних.

Відповідно до п.3.6 вищкевказаного Кредитного договору, за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 23 (двадцять три) % річних.

Таким чином, Кредитним договором № 031-КЛ від 15 серпня 2011 року, за яким поручався позивач, з самого початку було передбачено три види процентної ставки за кредитом -18 %, 21 % та 23 %.

Тобто, в залежності від обставин, передбачених Кредитним договором, застосовувся певний вид процентної ставки, а не її зміна (збільшення), як стверджує позивач.

Зазначені види процентної ставки були відомі позивачеві ще до підписання Договору поруки, так як вони передбачені Кредитним договором, який укладався до підписання позивачем Договору поруки. Крім того, зазначені види процентних ставок та обставин, при яких вони застосовуються, продубльовано в Договорі поруки (п.1.1), який підписаний самим позивачем, а тому, твердження останнього про недотримання 2.6 Договору поруки щодо зобов'язання Кредитора повідомити про внесення до Договору будь-яких змін, у данному випадку - застосування процентної ставки у розмірі 21%, про який йому начебто було нічого невідомо, є необгрунтованим.

Що стосується посилання позивача на збільшення обсягу його відповідальності за Договором поруки внаслідок укладення Додаткового договору № 1 від 01.06.2012 року до Кредитного договору № 031-КЛ від 15.08.2011 року, яким підвищено процентну ставку з 18% до 21 %, то дані посилання позивача спростовуються матеріалами справи, зокрема, самим Додатковим договором № 1 від 01.06.2012 року, зі змісту якого вбачається, що сторони домовились внести зміни в п.3.9 Кредитного договору, шляхом викладення їх у новій редакції наступного змісту:

« 3.9 За взаємною домовленістю сторін, у разі невиконання Позичальником умов п.4.1 цього Договору процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, яка зазначена в п.1.1 цього Договору, встановлюється в розмірі 21% (двадцять один) % річних. Така процентна ставка встановлюється на квартал наступний за останнім звітним кварталом, у якому Позичальник не виконав вимоги п. 4.1 цього Договору. Період, протягом якого діє зазначена у цьому пункті процентна ставка, закінчується останнім календарним днем кварталу, в якому Позичальник виконав зазначені зобов'язання.»

Отже, як вбачається зі змісту Додаткового договору до основного Кредитного договору, зміни щодо підвищення процентної ставки з 18% до 21% внесені не були, а лише сторонами деталізовано порядок застосування процентної ставки 21 %, розмір якої вже був передбачений до укладення Додаткового договору № 1 від 01.06.2012 року - Кредитним договором № 031-КЛ від 15.08.2011 року, так само як і Договором поруки № 2 від 15.08.2011 року, про існування яких позивачеві було відомо, а відтак, обсяг його відповідальності зазначеним Додатковим договором не збільшувався.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо визнання Договору поруки № 2 від 15 серпня 2011 на виконання забов'язань по Кредитному договору № 031-КЛ від15.08.2011 року недійсним є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав сподивачів» є безпідставними, оскільки цей Закон регулює відносини між споживачами - фізичними особами, які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосердньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, в той час, як позивач у даній справі є юридичною особою.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст., 203, 215, Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 03.06.2013 р.

СУДДЯ П.І. Левченко