Рішення № 31566246, 03.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 225/2055/2012 Провадження № 22-ц/772/1064/2013Головуючий в суді першої інстанції:Савченко С.М.Категорія: 23 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Богацькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ПП «Агропромислова фірма «Іззія» на заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94 ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_169, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166 до ПП «Агропромислова фірма «Іззія» с. Буди Тростянецького району про розірвання договорів оренди земельних ділянок, -

встановила:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших зазначених осіб звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що кожен окремо із цих осіб 30 квітня і 05 травня 2004 року уклали із ПП «Агропромислова фірма «Іззія» договори оренди земельних ділянок, що розташовані на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, й виконали свої обов'язки за цими договорами. Проте відповідач належним чином не виконує обов'язків щодо плати за користування земельними ділянками, не сплативши орендну плату за 2011 і 2012 роки.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує умови договору, а також в укладених договорах оренди землі відсутні істотні умови щодо умов збереження стану об'єкта оренди, передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, представник позивачів ОСОБА_2 просив розірвати договори оренди землі та зобов'язати відповідача повернути позивачам земельні ділянки, що знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян задоволено повністю та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі приватне підприємство «Агропромислова фірма «Іззія», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду й ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову.

При цьому зазначає, що при перегляді заочного рішення, суд першої інстанції не прийняв до уваги докази, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив істотні умови договору, так як не сплатив орендну плату за 2011-2012 року.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає; суд не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушив норми як процесуального, так і матеріального права.

Установлено, що позивачі є власниками земельних ділянок, що розташовані на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, та належать їм на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку.

30 квітня і 05 травня 2004 року між кожним із позивачів та ПП «Агропромислова фірма «Іззія»» було укладено договори оренди землі, за умовами яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належну позивачу земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва строком на двадцять років, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі або послугами чи товарами перші два роки 1 %, далі 1,5 % від вартості паю у строки до 15 листопада поточного року.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 34 кожного з договорів оренди землі, дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав визначених законом.

У матеріалах справи наявні копії квитанцій та відомостей про виплату орендної плати за 2011 та 2012 роки, згідно яких позивачам була виплачена орендна плата продукцією та у грошовому еквіваленті (а. с. 248, 263, т. 5).

За правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Частиною 3 статі 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 32 зазначеного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною 5 статті 17 Закону України «Про плату за землю», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України у мотивувальній частині рішення мають зазначатися мотиви, з яких суд вважає встановленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення сторін у справі. Тобто у цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті справи, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Разом із тим суд першої інстанції, належним чином не дослідивши обставини справи, дійшов помилкового висновку про те, що земельні ділянки, орендовані в позивачів не використовувались відповідачем, а відтак ПП «Агропромислова фірма «Іззія» не могла сплатити позивачам орендну плату.

Висновки суду про те, що відповідач не сплатив орендну плату за 2011-2012 року не підтверджуються жодними допустимими доказами, а носять здебільшого характер припущень, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 60 ЦПК України. При цьому зазнаючи, що відповідач не сплатив орендну плату позивачам, суд не з'ясував, який саме розмір заборгованості з орендної плати становить у відповідача перед кожним із позивачів.

Натомність, із звукозапису судового засідання від 11 березня 2013 року витікає, що представником відповідача надавались суду докази сплати орендарям орендної плати, а саме: відомості по виплаті орендної плати за

2011 - 2012 роки та поштові перекази, які не були залучені судом першої інстанції до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

На це звернуто увагу і в постанові Пленуму Верховного Суду України

№ 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ апеляційному порядку».

Оскільки відповідач не приймав участі в судовому засіданні, наслідком чого стало прийняття судом заочного рішення, а підставою перегляду заочного рішення, відповідно до вимог ст. 232 ЦПК України є наявність доказів, що мають істотне значення для справи, то суд першої інстанції помилково відмовив у прийнятті цих доказів, чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суду апеляційної інстанції надані копії квитанцій та відомостей про виплату орендної плати за 2011 та 2012 роки, згідно яких позивачам була виплачена орендна плата продукцією та у грошовому еквіваленті (а. с. 248, 263, т. 5), що спростовує доводи позивачів про те, що їм орендна плата не виплачувалась.

Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасна сплата орендної плати за 2011-2012 роки не є підставою для розірвання договорів оренди землі, оскільки не свідчить про систематичне порушення умов договору.

Крім цього, предметом спору позивачів із ПП «Агропромислова фірма «Іззія» є самостійне право кожного з них на своєчасне та в повному обсязі отримання орендної плати, таке їхнє право виникло з різних підстав окремих договорів оренди земельних ділянок різною площею, відтак різною орендною платою.

Згідно з ч. 2 ст. 32 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3)предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Оскільки кожен із позивачів є власником окремої земельної ділянки, розмір їх ділянок і розмір орендної плати є різними, передбачає плату як у грошовій формі, так і в натуральній формі, тому предмети спору не є однорідними. Вирішення позовних вимог кожного з позивачів вимагає встановлення фактів належного чи неналежного виконання відповідачем умов кожного конкретного договору та яких саме.

Зазначене призвело до порушення судом вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, оскільки судом дана лише оцінка узагальнюючим доказам представника позивача, з приводу порушення умов договорів оренди землі.

Проте суд фактично не встановив і в рішенні не зазначив обставин та конкретних фактів і доказів, які свідчать про невиконання ПП «Агропромислова фірма «Іззія» умов кожного конкретного договору оренди землі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання представника позивача на те, що в укладених договорах оренди землі відсутні істотні умови щодо умов збереження стану об'єкта оренди, передачі у застави та внесення до статутного фонду права оренди земельної не є підтвердженням позовних вимог про розірвання договорів оренди землі, так як ці обставини можуть бути підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ПП «Агропромислова фірма «Іззія» задовольнити.

Заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_169, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166 до ПП «Агропромислова фірма «Іззія» с. Буди Тростянецького району про розірвання договорів оренди земельних ділянок відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: В.В. Оніщук

В.І. Чорний

З оригіналом вірно: