Рішення № 31562138, 20.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р.Справа № 922/1295/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ Агрофірма "Світоч", с. Мальцівське до ТОВ "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Здєльник С.І. за дов.

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ Агрофірма "Світоч" про стягнення з ТОВ "Укрпенотерм" коштів, які перераховані на виконання умов договору у розмірі 29 500,00 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в сумі 44 545,00 грн., 3% річних в сумі 727,38 грн.

22.04.2013 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Укрпенотерм" кошти, перераховані ТОВ Агрофірма "Світоч" згідно умов договору від 16.01.2012 року у розмірі 29 500,00 грн., пеню в сумі 5101,48 грн. та 3% річних в сумі 855,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року було прийнято заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

16 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпінотерм» (Продавець, відповідач по справі) ТОВ Агрофірма «Світоч» (Покупець; позивач по справі) було укладено договір поставки №16/01.

За цим договором Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю товар у кількості, зазначеній у додатку до даного договору, в порядку і на умовах, визначених цим договором, а Покупець, у відповідності до п.4.1 договору та п.3 додатку №1 до договору повинен здійснити 100% передоплату прямим банківським перерахуванням на поточний рахунок Продавця протягом 2-х банківських днів з дня підписання договору та на підставі п.5.1 договору - прийняти таку продукцію.

Відповідно до п.3.1 договору, Продавець передає Покупцю товар окремими партіями, за ціну і місцем поставки, зазначеним у додатку до даного договору.

Згідно п.2 додатку №1 від 16.01.2012 року до договору №16/01 від 16.01.2012 року, ціна товару дана на умовах поставки товару автомобільним транспортом Продавця на склад Покупця за адресою:Харківська область, Лозівський район, с.Мальцівське.

За умовами п.4 Додатку №1 до договору визначено строки поставки товару - до 28 січня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов'язання за договором Покупець - ТОВ Агрофірма «Світоч» здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 29500,00 грн., згідно з платіжним дорученням №230 від 19.01.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи, тобто повністю виконало умови п.4.1 договору та п.3 додатку №1 до договору, з дотримання строків оплати.

Однак, станом на 01.11.2012 року відповідачем не виконано умови п.3.1 договору та п.2 додатку №1 до договору, тобто товар на адресу позивача не поставив, чим порушив свої зобов'язання за умовами договору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за умовами договору в частині поставки товару не виконав.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

19.11.2012 року позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про повернення грошових коштів, яка відповідачем залишена без задоволення.

Згідно ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, які перераховані на виконання умов договору поставки в сумі 29 500,00 грн., обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем відповідачу за прострочення виконання зобов'язання були нараховані 3% річних в сумі 855,00 грн., але як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду неодноразово було зобов'язано позивача надати обґрунтований розрахунок 3% річних, що останнім не було здійснено.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

З уразуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 855,00 грн. суд залишає без розгляду.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5101,48 грн., то суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. договору, передбачено що, за порушення термінів поставки продавець виплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми передоплати за кожен день прострочки.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 5101,48 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені нарахована за шість місяців за період з 29.01.2012 року по 29.07.2012 року в розмірі 2 221,77 грн..

В частині заявленої до стягнення пені в сумі 2879,71 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 року витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Однак, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на правову допомогу саме у розмірі 2 000,00 грн., що позбавляє господарський суд можливості віднесення вказаних судових витрат за результатами розгляду спору на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпінотерм» (код ЄДРПОУ 34862614, адреса: 61057, м.Харків, вул.Римарська, буд. 16,кв. 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Світоч" (адреса: 64600, Харківська область, Лозівський район, с. Мальцівське, р/р 26004060384907 Лозівське відділення «ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 351533, ІПН 307946920274) грошові кошти, які перераховані на виконання умов договору поставки в сумі 29500,00 грн., пеню в сумі 2 221,77 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 855,00 грн. залишити без розгляду.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2 879,71 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 27.05.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/1295/13-г