Рішення № 31561968, 29.05.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року справа № 919/437/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99001, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 81 142,71 грн, та розірвання договору оренди з поверненням майна

за участю:

прокурора - Джавлах С. М - старший прокурор відділу НОМЕР_3 від 12.02.2013;

представників сторін:

від позивача - Тельнова К.П - довіреність б/н від 09.01.2013;

відповідач - ОСОБА_1- паспорт серії НОМЕР_2 виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі 14.12.1999.

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року Прокурор Нахімовського району міста Севастополя виступаючи в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 81 142,71 грн., з яких сума основного боргу 6 524,09, 30% річних в сумі 353,93 грн., пеню - 186,29 грн., штраф за прострочення сплати орендної плати 74 078,40 грн., посилаючись на невиконання останнім умов договору № 237-12 від 27.11.2012 року оренди нерухомого майна щодо розрахунку з орендних платежів.

Справа розглядалась у судових засіданнях 24.04.2013, 13.05.2013 та 29.05.2013 року.

У відзиві на позов представник відповідача просив задовольнити позов частково в частині стягнення тільки основної суми боргу 6 524, 09 грн., заперечуючи проти нарахування 74 078, 40 грн. штрафних санкції, посилаючись на пункт 3 частину 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (а.с 51).

Представником позивача 29.05.2013 у порядку пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через канцелярію суду було подано клопотання про припинення провадження в частині позовних вимог, де позивач зазначає про сплату відповідачем суми основного боргу 6 524,09, 30% річних в сумі 353,93 грн., пеню - 186,29 грн на підтвердження чого надав довідку (а.с 60).

У судовому засіданні 29.05.2013 представник позивача та прокурор клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, стосовно відсутності предмету спору-підтримали. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити з урахуванням заяви про припинення провадження у справі.

Відповідач у судовому засіданні 29.05.2013 просив суд відмовити у вимозі прокурору стосовно розірвання договору оренди та просив зменшити суму штрафних санкцій до 2063, 90 грн., посилаючись на скрутний фінансовий стан та добровільну сплату заборгованості, 30 % та пені.

Враховуючи клопотання представника позивача про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та те, що відповідачем сплачено суму основного боргу 6 524,09, 30% річних в сумі 353,93 грн., пеню - 186,29 грн, та враховуючи, що відсутній предмет спору, суд вважає за можливе задовольнити дане клопотання.

Крім викладеного судом встановлено, що 27.11.2012 року між сторонами укладений договір №237-12 оренди нерухомого майна, відповідно до пункту 1.1 якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в оренду майно, окремо розташоване нежитлове одноповерхове приміщення літ. А, з цокольним поверхом, загальною площею 849,2 кв.м.,з ганком, за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі КП СМР «Аррікон» (далі -об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно із незалежною оцінкою станом на 30.09.2012 - 308 660 (триста вісім тисяч шістсот шістдесят) гривень без ПДВ (Додаток 1).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що об'єкт оренди буде використовуватись під магазин продтоварів (без реалізації товарів підакцизної групи).

Згідно пункту 3.1 розмір орендної плати визначається згідно з Методикою, затвердженою рішенням сесії місцевої Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 24 692,8 (двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто дві грн. 80 коп.) гривень в рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки -8% від вартості об'єкта оренди, яка визначена незалежною оцінкою вартості майна (Додаток 1). Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не зараховуються в орендну плату.

В орендну плату не зараховуються витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації затрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 3.2 договору орендна плата складає 2059,79 грн (без НДС) за місяць оренди (із застосуванням індексу інфляції станом на 11.2012р.). Орендна плата сплачується орендарем щомісяця та перераховується орендодавцю не пізніше як 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається корегуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Підпункт 4.4.3 договору визначає обов'язок орендаря своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також інші платежі передбачені пунктом 4.4.4 договору оренди, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі плату за комунальні та експлуатаційні послуги.

Підпунктом 4.4.14 пункту 4.4 договору встановлений обов'язок орендаря повернути (звільнити) об'єкт оренди у разі припинення дії договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.

Сторони домовились, що договір діє з моменту його підписання сторонами, але в будь - якому разі не раніше дати узгодження договору Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради і діє до 19.11.2015 (пункт 7.1 договору).

Відповідно до пункту 7.4 договору останній може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку суттєвого порушення договору стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

До суттєвих порушень договору сторони відносять порушення вимог договору, визначених пунктами (підпунктами) 3.4, 3.5, 4.4.2, - 4.4.13, 6.1 договору. До суттєвих порушень договору сторони відносять також проведення орендарем реконструкції, технічного переобладнання та інших покращень об'єкта оренди без письмової згоди.

Сторони погодились, що порушення будь якого із вищевказаних пунктів є достатньою підставою для розірвання договору.

Одностороння відмова від цього договору здійснюється орендодавцем шляхом направлення орендатору письмового повідомлення про це. При цьому реєстр відправлення кореспонденції призначається сторонами як належний доказ направлення повідомлення про відмову від договору (пункт 8.3 договору).

Пункт 8.4 договору передбачає, що у випадку односторонньої відмови від цього договору, договір вважається розірваним, а об'єкт оренди повинен бути звільненим та повернений орендодавцю в строки визначені п.4.4.14 договору.

Згідно із пунктом 8.5 договору, у разі порушення строку внесення орендної плати, встановленого пунктом 3.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 8.6 договору у випадку якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватись більше ніж 30 календарних днів орендодавець має право, а Орендатор зобов'язаний заплатити на користь орендодавця поверх збитки 30% річних від простроченої суми за весь період прострочки.

У разі прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця понад збитки штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором (пункт 8.7 договору).

Надання майна в оренду підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі орендованого майна від 27.11.2012, підписаним обома сторонами без зауважень (а.с 16) та розрахунком заборгованості, який був доданий до позовної заяви (а.с 12-13).

Натомість, відповідач умови договору порушив: орендну плату в повному обсязі не вносив, внаслідок чого за період 27 листопада 2012 по 31 березня 2013 року у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 6 524,09 грн, що і стало причиною звернення прокурора до суду із даним позовом в інтересах позивача.

Однак, під час розгляду справи відповідачем було сплачено заборгованість, пеню, 30 % річних, у зв'язку з чим клопотання позивача про припинення провадження в цій частині було задоволено, а розгляду у суді підлягають вимоги про стягнення штрафу у розмірі 74 078, 40 грн та вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна та передачею майна.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір оренди, згідно до положень статті 283 Господарського кодексу України, а також приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки та частини другої цієї ж статті у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі.

Враховуючі пояснення сторін у судовому засіданні 29.05.2013, а також відсутність в матеріалах справи доказів у підтвердження фактів нанесення позивачу збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати, враховуючі сплату відповідачем суми основної заборгованості, пені, 30 % річних, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати - 2 063, 90 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем протягом тривалого часу зобов'язань щодо внесення орендної плати, прокурор вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна № 237-12 від 27.11.2012 та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване майно -вбудовані нежитлові одноповерхові приміщення літ. А, з цокольним поверхом загальною площею 849,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, шляхом їх звільнення.

Прокурор на підтвердження своєї правової позиції щодо розірвання договору посилався на статтю 26 ЗУ «Про оренду державного і комунального майна», статті 193 Господарського кодексу України , 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договором оренди нерухомого майна передбачено розірвання договору в односторонньому порядку (за вимогою однієї сторони) за рішенням суду на підставі пункту 7.4 договору а також право в односторонньому порядку відмовитись від договору у повному обсязі на підставі пункту 8.2 договору.

Однак, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору, що кореспондується з пунктом 7.4 договору, відповідно до умов якого останній може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку суттєвого порушення договору стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Вищенаведений пункт закріплює вимогу щодо суттєвого порушення договору іншою стороною.

Відповідно до статті 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином передбачено лише право суду розірвати договір, а не його обов'язок.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи вищенаведене, вислухавши пояснення представника позивача, прокурора, прохання відповідача відмовити у задоволенні цієї вимоги, принципів справедливості та розумності, враховуючі, що відповідачем було здійснено сплату заборгованості, пені, 30% річних, що компенсувало позивачу усі його втрати, відсутності в матеріалах справи доказів того, що внаслідок завданої відповідачем шкоди позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна.

Вимога про зобов'язання передати за актом приймання-передачі орендоване майно є похідною, тому у її задоволенні також слід відмовити.

Оскільки прокурор станом на день подачі позову був звільнений від сплати судового збору, з відповідача в доход Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в мінімальному розмірі, встановленому Законом України „Про судовий збір" та з врахуванням п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", -в сумі 1720,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Првадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі, пені, 30 % річних - припинити.

2.Позовні вимоги задовольнити часткво.

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400, ОКПО 38022717, або на будь-який інший рахунок, вказаний стягувачем) штраф у сумі - 2 063,90 грн.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Держави (код за ЄДРПОУ - 38022717; рахунок № 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509; код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір») витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп)

4. У задоволені решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.05.2013

Суддя О.С. Грицай