Рішення № 31561941, 28.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.Справа № 922/1303/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ про спонукання до виконання договірних зобов'язань за участю представників сторін:

позивача - Сивака А.Ю., довіреність № 28 від 19.12.2012 р.;

відповідача 1 - Зубрича Д.О., довіреність № 06/17 від 03.01.2013 р.;

відповідача 2 - Гусака, довіреність №14-5 від 08.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", в якій порушує питання про спонукання останніх до виконання обов"язку, передбаченого п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р. шляхом зобов"язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 13.11.2012 р., 11.12.2012 р. та 14.01.2013 р. оригіналів актів приймання-передачі природного газу за договором № 346-БО від 02.07.2012 р. за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р., підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, та стягнути з відповідачів 3441 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги тим, що ненадання актів приймання - передачі наказу, належним чином підписаних уповноваженими представниками та скріплених печатками, є безпосереднім порушенням договірного зобов"язання, а саме п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р., п. 8 ч. 2 ст. 20 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" та приписів ст. 193 ГК України, ст. 525, ст. 526 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 квітня 2013 року.

18 квітня 2013 року відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що надав до матеріалів справи завірені копії актів приймання - передачі природного газу, отже відповідач 1 виконав свої зобов"язання щодо документального оформлення приймання - передачі природного газу, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог стосовно нього.

18 квітня 2013 року представник відповідача 2 надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи на більш пізній термін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 29 квітня 2013 року.

29 квітня 2013 року представник відповідача 2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає їх необгрунтованими, посилаючись на те, що акти приймання передачі не відповідають вимогам "Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії різними категоріями споживачів", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 р. № 288, внаслідок чого позивач надсилав такі акти за відповідні періоди 2012 р. із застосуванням вимог КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні", затверджених наказом Держжитлокомуногоспу України від 14.12.1993 р.

15 травня 2013 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договором № 346-БО від 02.17.2012 р. не передбачено самостійне складення актів приймання - передачі постачальником ПАТ "НАК "Нафтогаз України", натомість єдиним правомірним засобом дій у випадку незгоди постачальником зі змістом актів, складених покупцем та погодженим газорозподільчим підприємством, є надання мотивованої письмової відмови. Також представник позивача вказав, що у зв"язку з невиконанням Міністерством енергетики та вугільної промиловості України рішення від 29.10.2012 р. № 6 на підставі ч. 5 ст. 28 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в газеті "Урядовий кур"єр" № 11 від 18.01.2013 р. опубліковано повідомлення про зупинення дії наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 р. № 288 з 30.12.2012 р.

В судовому засіданні 15 травня 2013 року було оголошено перерву до 20 травня 2013 року.

20 травня 2013 року представник відповідача 2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посилання позивача на ст. 15,16, 525, 526 ЦК України в обгрунтування своїх позовних вимог є помилковою позицією, оскільки вказані норми не передбачають такого способу захисту прав, як спонування до підписання акта приймання - передачі, у зв"язку з чим вважає, що відповідно до ст. 12 ГПК України, що зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах, та просить суд припинити провадження у справі.

20 травня 2013 року представник позивача надав письмові пояснення спеціалістів виробничо - технічного відділу позивача № 01-14/764 від 17.05.2013 р. щодо розрахунку та розподілу природного газу використаного на відпуск теплової енергії споживачам , а також форми 3-ТЕХ-ТЕС за період жовтень - грудень 2012 р.

В судовому засіданні 20 травня 2013 року було оголошено перерву до 28 травня 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.13 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача 1 заперечував проти позовних вимог та зазначив, що відповідач 1 виконав свої зобов"язання щодо документального оформлення приймання - передачі природного газу.

Представник відповідача 2 заперечував проти позову з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

02 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (відповідач) був укладений договір № 346-БО, у вдповідності до умов якого відповідач зобов"язується передати у власність позивача у 2012 р. природний газ, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу позивачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла-вузлів обліку газу відповідача 2.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, позивач зобов"язується надати відповідачу підписані та скріплені печатками відповідача 2 та відповідача 1 три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Відповідач 2 не пізніше 8-го числа зобов"язується повернути позивачу та відповідачу 1 по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу двома супровідними листами № 01-11/2085 від 13.11.2012 р. та № 01-16/2212 від 07.12.2012 р. акти приймання - передачі природного газу за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та поштовими описами з відмітками про відправлення (арк. справи 24-26).

Проте відповідач 2 не повернув оригінали актів, підписаних представником сторін та не надав мотивованої відмови від підписання актів.

Позивач зазначає, що з боку відповідача 1 акти підписувались та приймання - передача узгоджувалась лише в частині загальних обсягів природного газу без розподілу за категоріями споживачів, що підтверджується листом ПАТ "Харківміськгаз" № 21/4566 від 12.11.2012 р., що свідчить про невідповідність такого підписання вимогам п. 8 ч. 2 ст. 20 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р.

Враховуючи вищевикладене, неповернення та не підписання відповідачами актів приймання - передачі природного газу і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 посилається на те, що не передбачено такого способу захисту прав, як спонукання до підписання акту приймання - передачі та підкріплює свою позицію постановами ВГСУ та ВС України (а.с. 76-81).

Позивач в позовній заяві вважає, що ненадання ПАТ «Харківмісьгаз», ПАТ «НАК «Нафтогаз України» актів приймання-передачі газу, належним чином підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками, є безпосереднім порушенням договірного зобов'язання, а саме п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р., п. 8 ч. 2 ст. 20 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" та приписів ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України.

Розглянувши заперечення відповідача 2 про те, що не передбачено такого способу захисту прав, як спонукання до підписання акту приймання - передачі Суд зазначає наступне.

Згідно статті 12 ГПК, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Саме з вимогою спонукати до виконання обов"язку, передбаченого п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р. шляхом зобов"язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 13.11.2012 р., 11.12.2012 р. та 14.01.2013 р. оригіналів актів приймання-передачі природного газу за договором № 346-БО від 02.07.2012 р. за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р., підписаних з уповноваженим представником та скріплених печаткою і звернувся до суду позивач.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі № 1-2/2002р. встановлено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, вказана стаття Конституції України встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надає можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене.

Суб'єкти правовідносин, у тому числі і юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами.

Таким чином, враховуючи те, що згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, господарський суд Харківської області дійшов висновку, що позивач має право на захист свого права шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Крім того, відповідач 2 заперечував проти позовних вимог з посиланням на те, що складені позивачем акти приймання передачі не відповідають вимогам "Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії різними категоріями споживачів", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 р. № 288, внаслідок чого позивач надсилав такі акти за відповідні періоди 2012 р. із застосуванням вимог КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні", затверджених наказом Держжитлокомуногоспу України від 14.12.1993 р.

Відповідач 2 зазначає у відзиві на позовну заяву, що ним на адресу позивача надсилалися акти приймання - передачі природного газу за відповідні періоди 2012 року із застосуванням вимог КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні". Однак, позивач повернув ці акти відповідачу 2 з виправленнями, що на його думку суперечить вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (а.с. 47)..

Суд звертає увагу на те, що договором № 346-БО від 02.17.2012 р. не передбачено самостійне складення актів приймання - передачі постачальником ПАТ "НАК "Нафтогаз України", натомість єдиним правомірним засобом дій у випадку незгоди постачальником зі змістом актів, складених покупцем та погодженим газорозподільчим підприємством, є надання мотивованої письмової відмови, проте, як вказує позивач, відповідач 2 підписані акти не повернув та мотивовану відмову проти їх підписання не надав.

Крім того, позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що у зв"язку з невиконанням Міністерством енергетики та вугільної промисловості України рішення від 29.10.2012 р. № 6 на підставі ч. 5 ст. 28 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в газеті "Урядовий кур"єр" № 11 від 18.01.2013 р. опубліковано повідомлення про зупинення дії наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 р. № 288 з 30.12.2012 р.

Таким чином Наказ Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 р. №288 в даному випадку не дає відповідачу права застосовувати КТМ 204 України 244-94, оскільки за текстом п. 7 цього наказу передбачено єдину підставу їх застосування - при визначенні розрахунковим шляхом обсягу відпущеної теплогенеруючим підприємством населенню теплової енергії у разі тимчасової несправності лічильника теплової енергії.

У випадку складання актів приймання-передачі природного газу при комбінованому виробництві електричної та теплової енергії на теплових електростанціях (як це має місце на підставі п. З наказу від 15.07.2010 р. №288 розрахунок витрат газу на відпущену електричну (Q ел) та теплову (Q г) енергію здійснюється згідно з іншими нормативними документами - ГКД 34.09.103-96 та ГКД 34.09.108-98

Крім того, позивач зауважив, що у відповідача, ПАТ НАК «Нафтогаз України» об'єктивно була відсутня можливість здійснити власні розрахунки за КТМ 204 України 244-94 через відсутність відомостей про райони м. Харкова та області, в які постачається відпущена позивачем теплова параметри та характеристики трубопроводів теплопостачання, температурний режим теплоносія та навколишнього середовища, великої кількості інших вихідних даних, спеціальної підготовки персоналу, програмного забезпечення, тощо.

Так, за змістом п. З.4., п. 4 договору №346-БО від 02.07.2012 р., забезпечення обліку, розподілу природного газу за категоріями споживачів, їх узгодження з газорозподільчим підприємством та складання актів його приймання-передачі покладено саме на позивача.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про зобов"язання Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" про спонукання останнього до виконання обов"язку, передбаченого п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р. шляхом зобов"язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 13.11.2012 р., 11.12.2012 р. та 14.01.2013 р. оригіналів актів приймання-передачі природного газу за договором № 346-БО від 02.07.2012 р. за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р., підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою є обгрунтованою, та підлягаючою задоволенню.

Стосовно позовної вимоги до відповідача 1, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи акти приймання - передачі природного газу підписані з боку відповідача 1, скріплені його печаткою, що свідчить про фактичне виконання відповідачем 1 своїх договірних зобов"язань щодо підписання актів, тому дійшов висновку відмовити в задоволенні вказаної позовної вимоги.

Судом встановлено, що за подання вказаної позовної заяви позивачем було сплачено 3441 грн., що підтверджується № 802 від 26.03.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України"Про судовий збір", у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що судовий збір у розмірі 2294 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 802 від 26.03.2013 року до державного бюджету України, підлягає поверненню Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р., ст.ст. 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Спонукати Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20011120) до виконання обов"язку, передбаченого п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р. шляхом зобов"язання повернути Публічному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) оригінали актів приймання-передачі природного газу протягом трьох днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20011120) на користь Публічного акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) 1147 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про спонукання Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", до виконання обов"язку, передбаченого п. 3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 р. відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути судовий збір у розмірі 2294 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 802 від 26.03.2013 року до державного бюджету України, Публічному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки.

Повне рішення складено 29.05.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.