Рішення № 31561936, 27.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1489/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 32363,57 грн. за участю представників сторін:

позивача - Зубрича Д.О., довіреність № 06/17 від 03.01.2013 р.;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 30555,36 грн. основного боргу, 1506,84 грн. пені, 301,37 грн. 3% річних, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 10092газ від 01.12.2011 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 15 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2013 року було відкладено розгляд справи на 27 травня 2013 року.

27 травня 2013 року позивач надав пояснення по справі, в яких зазначив, що 22.05.2012 р. відповідач сплатив 1000 грн. за послуги з газопостачання, з даної суми була закрита заборгованість за квітень 2012 р. та залишилась передплата в сумі 492,26 грн., яка була зарахована як сплата за послуги з газопостачання природного газу у травні 2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2013 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулась ухвала від 11.04.2013 р. з відміткою:"за закінчення терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір № 10092газ, у відповідності до умов якого позивач постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а відповідач, в свою чергу, оплачує вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Пунктом 4.6 договору передбачений порядок оплати, яка здійснюється відповідачем 100% авансовими платежами за 10 календарних днів до початку місяця поставки із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується позивачем в рахунок поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок відповідача на письмову вимогу. Пунктом 10.1 договору передбачений строк дії договору, а саме договір набирає чинності з дати його підписання і укладається на строк до 31.12.2012 р.

Сторони уклали до договору додаток № 2, в якому виклали договірні обсяги постачання природного газу.

В період з травня 2012 р. по липень 2012 р. позивачем було надано відповідачу послуги з постачання газу на загальну сум у31047,62 грн., що підтверджується актами № 10092газ від 31.05.2012 р., 100092газ від 30.06.2012 р. та № 10092газ від 31.07.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як було вище зазначено, сторони узгодили строк остаточного розрахунку - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач сплатив за надані послуги 492,26 грн., в підтвердження чого позивач надав витяг банку, який підтверджує сплату коштів відповідачем у розмірі 1000 грн.

На вимогу суду, позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що з суми 1000 грн. була закрита заборгованість за квітень 2012 р. та залишилась передплата в сумі 492,26 грн., яка була зарахована як сплата за послуги з газопостачання природного газу у травні 2012 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 30555,36 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 30555,36 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Судом встановлено, що при розрахунку 3 % річних позивачем були здійснені помилки.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 300,54 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача 0,83 грн. 3% річних слід відмовити як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.2 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом з"ясовано, що позивач помилився при розрахунку пені за період з 11.08.2012 р. на суму 30555,36 грн. за 120 днів прострочки, та сума пені є меншою, ніж зазначено ним у своєму розрахунку.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1502,72 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, тому підлягає задоволенню.

В іншій частині пені в сумі 4,12 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61000, АДРЕСА_1, код № НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, п/р № 26009123394001 в ПАТ "КБ"Надра", МФО 380764, код 03359552) 30555,36 грн. основного боргу, 1502,72 грн. пені, 300,54 3% річних та 1720,23 грн. судового збору.

В стягненні 4,12 грн. пені та 0,83 грн. 3% річних відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.