Ухвала суду № 31561710, 31.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/153/13-ц Провадження № 22-ц/795/1335/2013 Головуючий у I інстанції -Бараненко С.М. Доповідач - Ішутко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіІШУТКО В.М.,суддів:ІВАНЕНКО Л.В., ЗІНЧЕНКО С.П., при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:представника позивачки ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розподіл домоволодіння, надвірних споруд і присадибної земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розподіл домоволодіння, надвірних споруд і присадибної ділянки відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та припинити право власності ОСОБА_5 на 1/2 частини: сараю «Б» вартістю 15068 грн. 00 коп., сараю «В», вартістю 422 грн. 00 коп., пригребиці та погребу «П», загальною вартістю 2244 грн. 00 коп., вбиральні «У», вартістю 818 грн. 00 коп. і колодязя, вартістю 602 грн. 00 коп. Визнати за ОСОБА_6 право власності на сарай «Б» вартістю 15068 грн. 00 коп., сарай «В», вартістю 422 грн. 00 коп., пригребицю та погреб «П», загальною вартістю 2244 грн. 00 коп., вбиральню «У», вартістю 818 грн. 00 коп., і колодязь, вартістю 602 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 9577 грн. 00 коп. компенсації вартості 1/2 частин сараю «Б», сараю «В», пригребиці та погребу «П», вбиральні «У» і колодязя шляхом списання коштів, внесених ОСОБА_6 на депозитний рахунок апеляційного суду Чернігівської області.

Встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_1 :

- виділити ОСОБА_6 у користування 680 м кв. присадибної земельної ділянки в т.ч. під житловим будинком - 33 м2, під господарськими будівлями - 60 м2, під прибудинковою територією - 587 м2.

- виділити у користування 680 м кв. присадибної земельної ділянки в т.ч. під житловим будинком - 41 м2, під прибудинковою територією - 639 м2.

- виділити ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у спільне користування двір площею 12 м кв..

Лінії розподілу присадибної земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 прокласти у спосіб, вказаний у варіанті № 3 додатку № 2 у висновку № 02-12 С судової будівельної - технічної експертизи, виконаного 11.04.2012 р. КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 354 грн. 27 коп. та 3022 грн. 43 коп. на відшкодування судових витрат.

Апелянт вважає, що при постановленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, та надано неправильну оцінку документів, які є у справі та мають значення для правильного вирішення спору.

Апелянт зазначає, що з тексту договору купівлі - продажу ОСОБА_6 належної квартири спірного домоволодіння вбачається, що вона придбала квартиру у ОСОБА_4 і що останній набув права власності на неї 27.09.2007 р. шляхом приватизації.

Зазначає, що ОСОБА_7 є власником 1/2 частини домоволодіння що зазначено в договорі дарування, таким чином твердження ОСОБА_5 щодо його власності на надвірні споруди в цілому є хибними та спростовуються свідченнями начальника Козелецької дільниці КП «Ніжинське міжміське БТІ» незважаючи на те, що в укладеному ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договорі купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 не йдеться мова про відчуження надвірних будівель цього домоволодіння.

Апелянт зазначає, що вона є власником Державних актів про право власності на землю площею 0,0591 га та 0,0089 га, які були виготовлені та зареєстровані на підставі варіанту № 3 поділу земельної ділянки в АДРЕСА_1 визначеному у рішенні апеляційного суду від 15 травня 2012 р., яке на час їх отримання набуло законної сили та було обов'язковим до виконання відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, за виготовлення яких нею було сплачено 4500 грн. землевпорядній організації.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без зміни з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні позову про поділ домоволодіння з господарськими спорудами, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно з правоустановчими документами кожна сторона є власником виділеної в натурі конкретної частини, оскільки за договором дарування від 26 грудня 1973 року, ОСОБА_7 подарувала відповідачу ОСОБА_5 одну другу частину будинку з надвірними будівлями : сарай, погріб, що знаходяться по АДРЕСА_2.

За договором купівлі - продажу ( інвентаризаційна справа № 342) ОСОБА_4 передав у власність позивачки ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 - 18,9 кв. м. житлової площі та 28,3 кв. м. загальної площі, прибудова дерево «а» загальною площею 5,7 кв. м., тобто, позивачки не стала власником надвірних споруд та господарських будівель.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи, з якої вбачається, що згідно з договором купівлі продажу від 12 серпня 2008 року ОСОБА_6 є власником квартири № 2 житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1. Власником іншої частини будинку з надвірними господарськими будівлями є відповідач ОСОБА_5

ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про розподіл домоволодіння, надвірних споруд і присадибної земельної ділянки, мотивуючи тим, що в неї виникла потреба у будівництві нового будинку, оскільки проживати у вказаному будинку неможливо, так як він знаходиться у незадовільному та аварійному стані, що підтверджується відповідним висновком. Реконструкція може зашкодити власності відповідача. З метою реалізації права на будівництво вона зверталась до відділу містобудування та архітектури Козелецької РДА та зазначила бажане місце розташування майбутнього будинку, однак листом від 27 березня 2009 року орган архітектури відмовив їй у такому будівництві, при цьому послався, що таке будівництво можливе за умови знесення (перенесення) господарських будівель і споруд. Одночасно їй було рекомендовано звернутись до іншого співвласника або до суду для вирішення даного питання.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про поділ земельної ділянки, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачка є власником Державних актів про право власності на землю в АДРЕСА_1, площею 0,0591 га, серії ЯО № 728551, кадастровий номер 7422055100:72:100:0007 та площею 0,0089 га, серії ЯО № 728550, кадастровий номер 7422055100:72: 100:0008, які були виготовлені та зареєстровані після вступу в законну силу рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2012 року.

Зазначені державні акти, в яких визначені межі земельних ділянок з виносом їх в натуру, ніким неоспорені, мають законну силу і на цій земельній ділянці позивачка має право зводити господарські будівлі з відповідного дозволу державних органів та організацій.

Відповідачу земельна ділянка біля будинку не виділена, своє право на приватизацію землі він використав за місцем свого проживання.

Доводи позивачки про те, що вона внесла на депозит суду суму коштів, якими відповідач має право розпорядитися, не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Позивачка в будь який час має право забрати ці кошти з депозитного рахунку апеляційного суду.

За таких підстав, коли рішення суду відповідає матеріалам справи, вимогам закону, апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги на рішення суду щодо вимог майнового характеру, позивачка сплатила 57 грн.37 коп., недоплативши при цьому з оспорюваної суми 31 727 грн. - 101 грн. 27 коп., а тому дана сума підлягає стягненню з неї на користь державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: