Ухвала суду № 31561653, 31.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2514/2479/2012 Провадження № 22-ц/795/1251/2013 Головуючий у I інстанції -Кобилецький І. Ф. Доповідач - Хромець Н. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Острянського В.І.при секретарі:Костюк Ю.Г.за участю:представника позивача ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дитину,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прага, Чехословакія, працюючого в УМВС по м. Південно-Сахалінську, проживаючого в АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_7, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4, Україна, АДРЕСА_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 08 травня 2012 року до досягнення дитиною повноліття, стягнуто судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд по місцю проживання відповідача. Апелянт зазначає, що ним подано цивільний позов про оспорювання батьківства щодо дитини ОСОБА_9 та виключення його, як батька, з акту запису народження дитини та з свідоцтва про народження, а тому суд безпідставно відмовив в задоволенні заяви про зупинення провадження до вирішення іншої справи, як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України. На думку відповідача, при розгляді справи судом не було досліджено та не враховано підстави, передбачені п. 1 ст. 182 СК України, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Апелянт також вказує на порушення правил підсудності розгляду справи даної категорії, посилаючись на норми Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, і вважає, що даний спір повинен розглядатись за місцем проживання відповідача, оскільки відповідач та позивачка є громадянами Російської Федерації, і за законодавством Російської Федерації, оскільки ОСОБА_9 є громадянином Російської Федерації. Також відповідач посилається на те, що в порушення правил вищевказаної Конвенції, справа розглянута без участі відповідача, судом не були вчинені дії щодо вручення відповідачу позовної заяви, не з'ясовувалась думка відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, не надано можливості надати докази та захистити свої права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони зареєстрували шлюб 25.01.2008 року, який було розірвано рішенням мирового судді судового відділу № 6 Корсаковського району Сахалінської області 07.05.2009 року. Відповідно до копією свідоцтва про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, позивачка ОСОБА_7 є його матір'ю, а ОСОБА_6 - батьком.

Відповідно до ст. 180-183 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, суд першої інстанції врахував, що відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає, дитина проживає з матір'ю, що підтверджується довідкою про склад сім'ї, виданою вуличним комітетом № 28 при Ніжинському міськвиконкомі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи і вимогам чинного законодавства.

Доводи апелянта, що дана справа не підсудна Ніжинському міськрайонному суду, а повинна розглядатись за місцем проживання відповідача, оскільки позивачка є громадянкою Росії, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року (далі Конвенція) правовідносини батьків та дітей вирішуються за законодавством Сторони, яка Домовилась, на території якої постійно проживає дитина. Відповідно до даних паспорта ОСОБА_7 (а.с. 2) позивачка є громадянкою України, зареєстрована і проживає в м. Ніжині разом з сином ОСОБА_10, що вбачається з відповідної відмітки в паспорті та довідки вуличного комітету (а.с. 6). Згідно з п. 1 ст. 110 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред'являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Отже, позивачка правомірно скористалась своїм правом вибору місця розгляду справи, а Ніжинський міськрайонний суд прийняв позов до свого провадження, не порушивши при цьому норми Цивільного процесуального кодексу України та вищевказаної Конвенції. Також безпідставними є доводи апеляційної скарги, що дана справа в силу ст. 32 Конвенції повинна розглядатись за законодавством Російської Федерації, так як дитина є громадянином даної країни, з наведених вище підстав.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що судом не дотримані приписи ст. 201 ЦПК України щодо обов'язку зупинення провадження у справі. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_6 дійсно звернувся до суду з позовом про встановлення факту, що він не є батьком дитини, виключення записів про батьківство з книги реєстрації народжень та свідоцтва про народження, проте, це не є підставою для обов'язкового зупинення провадження у справі за позовом про стягнення аліментів. Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», стягнення аліментів на дитину за рішення суду не є перешкодою для звернення з позовом про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини. Задоволення судом таких вимог може бути підставою для перегляду рішення про стягнення аліментів у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Посилання апелянта на порушення судом Конвенції щодо вручення відповідачу копії позовної заяви, повідомлення його про час та місце розгляду справи, врахування думки відповідача щодо даного позову, з'ясування обставин, які передбачені ст. 183 СК України, спростовуються матеріалами справи. 02.08.2012 року Южно-Сахалінським міським судом під головуванням судді Ликіної О.В. було розглянуто судове доручення Ніжинського міськрайонного суду про проведення процесуальних дій по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, про допит відповідача та вручення йому копії позовної заяви, виготовлено протокол судового засідання (а.с. 38, 39) та складено підтвердження про вручення документів (а.с. 34), з якого вбачається, що ОСОБА_6 особисто 02.08.2012 року отримав копію позовної заяви та доданих до неї письмових документів, повідомлення про день судового засідання. Також в даному протоколі зазначено, що відповідач позов не визнає, оскільки не вважає ОСОБА_9 своїм сином, тобто вчинені необхідні дії відповідно до вищевказаної Конвенції і право відповідача не було порушене.

Таким чином, ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Пунктом 1 статті 3 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI, передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг. Відповідно до п.п. 1, 8 п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону за подання апеляційної скарги ставка судового збору становить 50% ставки, що підлягає сплаті при подачі позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. За подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. При поданні апеляційної скарги ОСОБА_6 судовий збір не було сплачено, а тому необхідно стягнути з нього на користь держави Україна 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст. 3, 4 ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 лютого 2013 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір на користь держави Україна в сумі 114 (сто чотирнадцять ) гривень 70 копійок за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок № 31210206780002, отримувач - УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ - 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО - 853592.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: