Постанова № 31558845, 23.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р. Справа № 804/4441/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Юхно І.В.

при секретарі: Прихно К.С.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Колота В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000801702 від 20.03.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000801702 від 20.03.2013 року.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за квітень 2012 року, ТОВ «Старт-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) за вересень 2012 року, ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ 24606641) за серпень 2012 року, прийняте з грубим порушенням норм діючого законодавства України, є неправомірним та підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та вважає, що висновки податкового органу щодо недійсності правочинів між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ПП «АТМ» є безпідставними. Представник позивача вказує на те, що відповідач в акті перевірки посилається лише на акти про результати документальних перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_5, якими було встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій без урахування первинної документації. Представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому, що відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладання вимог, що встановлені ст.203 Цивільного кодексу України. Представник позивача зазначив, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладені Цивільним кодексом України за договорами укладеними з зазначеними в акті перевірки контрагентами. Позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в запереченнях та представник відповідача у судовому засіданні з позовною заявою не погодився. Зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 11.03.2013 року №811/17-2/НОМЕР_1 "Про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за квітень 2012 року, ТОВ «Старт-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) за вересень 2012 року, ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ 24606641) за серпень 2012 року». В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на акти перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких було встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011-2012 році, порушення підприємствами ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, в тому числі з ФОП ОСОБА_5 Представник відповідача посилається на те, що контрагенти позивача за юридичними адресами не знаходяться, що обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, а також на відсутність у них виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного тобладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, що встановлено згідно наданої податкової звітності підприємствами. Окрім того, зазначає, що до перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні, підтверджуючі перевезення товару, сертифікати відповідності або походження товару підприємств-виробників, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), придбаних у ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ». Підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуємого податкового повідомлення-рішення відповідач не вбачає. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

В період з 26.02.2013 р. по 05.03.2013 р. ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області на підставі пп.20.1.4 п.201. ст.20, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та згідно наказу від 25.02.2013 року №157 було проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_5 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за квітень 2012 року, ТОВ «Стандарт-Д» за вересень 2012 року, ПП «АТМ» (код за ЄДРПОУ 24606641) за серпень 2012 року.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 11.03.2013 року №811/17-2/НОМЕР_1, в якому встановлено:

-наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Стандарт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059), ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за квітень 2012 року, ПП «АТМ» (код за ЄДРПОУ 24606641) у серпені 2012 року;

-порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за квітень, серпень, вересень 2012 року всього у сумі 86 167 грн., у тому числі по періодах:

за квітень 2012 року у розмірі 18000,00 грн.;

за серпень 2012 року у розмірі 22667,00 грн.;

за вересень 2012 року у розмірі 44500,00 грн.

На підставі акту перевірки від 11.03.2013 року №811/17-2/НОМЕР_1 було винесено податкове повідомлення-рішення №0000801702 від 20.03.2013 року за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106 458,75 грн., з яких основний платіж складає 85 167,00 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 21 291,75 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ФОП ОСОБА_5 від ТОВ «Стандарт Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», оскільки вважає, що факт реального здійснення господарських операцій за договорами укладеними між з ТОВ «Стандарт Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» відсутній.

В акті перевірки від 11.03.2013 року №811/17-2/НОМЕР_1 зазначено, що за результатами матеріалів перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» товарів (послуг) підприємствами-покупцями у 2011-2012 році, порушення ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, в тому числі з ФОП ОСОБА_5

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Старт-Д» та позивачем було укладено договір від 31.07.2012 №3107125 АН. Згідно даного договору позивач поручає, а ТОВ «Старт-Д» приймає на себе зобов'язання із здійснення поліграфічних та інших видів рекламних послуг в тому числі оперативного лізингу. 31.08.2012 року між тими самими сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 31.07.2012. Відповідно до цієї угоди ТОВ «Страт-Д» зобов'язується поставити позивачу станок для виготовлення мішків та бумажних пакетів СК 898 (Саше) 8441200000 по цінам зазначеним у видаткових документах. Реальність проведення вищезазначеної господарської операції підтверджується договором, додатковою угодою, видатковою накладною, рахунком, податковою накладною, копії яких були надані до матеріалів справи. На підтвердження виготовлення мішків та бумажних пакетів представником позивача додатково були надані договорами оренди нерухомого майна, акти приймання-передачі орендованого майна, схематичний план розташування орендованого майна (копії яких містяться в матеріалах справи), з яких вбачається наявність у позивача приміщення, в якому можливо виготовляти мішки та бумажні пакети, а також штатний розклад ФОП ОСОБА_5, з якого вбачається наявність достатньої кількості робітників різного профілю, які можуть виготовляти вищезазначену продукцію. Між ТОВ «Ривс» та позивачем 24.03.2012 року було укладено договір поставки. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (папір), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах цього договору. На підтвердження здійснення вищезазначеної господарської операції були складені первинні документи, копії яких надані до матеріалів справи, а саме: договір поставки, видаткові накладні, рахунок фактура, податкові накладні. Між ПП «АТМ» та позивачем 31.07.2012 року було укладено договір №310721 АН та договір №310723 АН, відповідно до яких позивач доручає, а ПП «АТМ» зобов'язується надати (поставити) поліграфічні та інші види рекламних товарів (робіт, послуг). 31.07.2012 року до зазначених договорів було укладено додаткові угоди №02/08-12, відповідно до яких позивач доручає, а ПП «АТМ» зобов'язується виготовити та розповсюдити листівки у строк до 13.08.12 року та №03/08-12, відповідно до яких позивач доручає, а ПП «АТМ» зобов'язується виготовити та розповсюдити буклети у строк до 22.08.2012 року. Реальність проведення вищезазначених правочинів підтверджується договорами, додатковими угодами, актами здачі-приймання робіт, рахунками, податковими накладними, копії яких були надані до матеріалів справи та представником позивача були надані примірники листівок та буклетів. Розрахунок по вищезазначеним операціям здійснювався у безготівковій формі, про що свідчать копії банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

Як на час укладення вищевказаних правочинів позивача із ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Щодо стосується посилання відповідача на отримані акти перевірок контрагентів позивача, якими було встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» товарів (послуг) підприємствами-покупцями у 2011-2012 році, порушення ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, в зв'язку з цим відсутність факту реального вчинення ФОП ОСОБА_5 господарських операцій з придбання товару від контрагентів-постачальників ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ». З аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року №К/9991/32048/12.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту продажу товарів та виконання робіт контрагентами позивача було виписано на адресу ФОП ОСОБА_5 податкові та видаткові накладні, рахунки фактур, акти здачі-приймання робіт. На момент складання вказаних документів ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податного кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Позивач до матеріалів справи надав копії видаткових накладних, податкових накладних, копії рахунків, акти здачі-приймання робіт. Наведені документи підтверджують факт надходження товарів (виконання послуг) ФОП ОСОБА_5 від ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ».

Щодо висновку податкового органу про відсутність реального вчинення ФОП ОСОБА_5 господарських операцій з придбання товарів від контрагентів постачальників ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», оскільки діяльність цих контрагентів з їх контрагентами (відповідно до інших актів перевірок) була спрямована на штучне формування валових витрат та податкового кредиту для третіх осіб та були укладені з порушенням ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, суд вважає його необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом догови та додаткова угода не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, доказів щодо нікчемності чи недійсності договорів контрагентів позивача з їх контрагентами суду також не надано.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ФОП ОСОБА_5 мала достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь контрагентів ПДВ до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності здійснення господарських операцій, а його посилання на акти перевірок контрагентів позивача не має правового підґрунтя.

З наданих до суду документів встановлено, що ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваними правочинами, реально настали для обох сторін цих угод, позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товари (отримано послуги), а постачальник отримав грошові кошти за товар (послуги).

На підтвердження нікчемності угод відповідач в акті перевірки посилається на те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, контрагенти не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали перевірок контрагентів, в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже:

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

Отже, висновок відповідача про неможливість проведення контрагентами господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують реальність проведених між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» операцій.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що платник податку повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000801702 від 20.03.2013 року задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000801702 від 20 березня 2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська, яким ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 106 458,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1 064 (тисяча шістдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текс постанови складено 26.04.2013р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 26.04.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно