Постанова № 31558847, 03.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 р. Справа № 804/6601/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Меркурій - Д» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Меркурій - Д» з вимогою - стягнути кошти в рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Меркурій - Д» в сумі 2484,33 грн. за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість. Сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, а тому підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Меркурій - Д» повинно сплатити заборгованість в розмірі 2484,33 грн.

На адресу відповідача судом було направлено копію ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі та інформацію про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. В матеріалах справи є поштове повідомлення про вручення поштового повідомлення відповідачу від 21.05.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 35 КАС України особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.

У строк встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України, заперечень проти позиву або заяви про визнання позову до суду відповідач не надав.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Суд, дослідивши наявні в справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити позов повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі за текстом - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська перебуває як платник податків Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Меркурій - Д» (далі за текстом - ТОВ ВКФ «Меркурій - Д», яке на даний час має заборгованість перед бюджетом в сумі 2484,33 грн., що стало підставою для звернення з позовом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості з відповідача до суду.

Відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська проведено фактичну перевірку за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено Акт від 16.07.2012 року №0051/04/64/23/23370633.

Так, відповідно до вимог п.9 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі за текстом Закону №265/95-ВР ) - суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Положеннями п. 4 ст. 17 Закону №265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Згідно п.1 та п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту; проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Відповідно до вимог п. 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Так, перевіркою встановлені порушення:

1. п.9 ст.3 Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме:

- незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку в КОРО №0464001575, а саме: «Z»- звіт від 19.02.10, 20.02.10, 24.03.10, 05.04.10, 13.04.10, 22.06.10, 26.06.10, 01.11.10, 28.06.10, 19.04.11, 10.10.11, 17.11.11, 05.12.11, 05.01.11, 17.06.12.

Відповідність за вказане порушення передбачено п. 4 ст. 17 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями):

- у разі незберігання фіскальних звітних чеків в КОРО: у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -17,00 грн. х 20 х 15 = 5100,00 грн.

2. п.1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме:

- проведення розрахункової операції на загальну суму 38,00 грн. без застосування РРО.

Відповідність за вказане порушення передбачено п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме:

- у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій: вчинене вперше - 1 гривня.

3. п.13 ст. 3 Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме:

- незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній в денному звіті РРО на загальну суму 77,62 грн.

Відповідність за вказане порушення передбачено п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме:

- у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів зазначеній в денному звіті рро: вчинене вперше - 1 гривня.

Відповідно до вимог п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України - у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська винесене податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012 року №0000762330, яким підприємству визначено суму штрафної санкції в розмірі 5102,00 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення платником податків не оскаржувалось, отже сума грошового зобов'язання є узгодженою.

В зв'язку з несплатою суми штрафних санкцій по підприємству виникла заборгованість в сумі 5102,00 грн., яку зменшено за рахунок наявної переплати в розмірі 2624,23 грн. Таким чином сума податкового боргу ТОВ ВКФ «Меркурій - Д» по повідомленню-рішенню від 17.07.2012 року №0000762330 складає 2477,77 грн.

Окрім того, на особовому рахунку платника податків наявний залишок несплаченої пені в сумі 6,56 грн.

Згідно вимог ст. 59 Податкового кодексу України - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська направлено на адресу ТОВ ВКФ «Меркурій - Д» податкову вимогу від 11.10.2012 року №1025.

Таким чином відповідач ТОВ ВКФ «Меркурій - Д» повинен відшкодувати до бюджету заборгованість у розмірі 2484,33 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податків та збори в строки га розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) джерел самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу плата податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплаче сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно п.87.2 ст.87 ПКУ джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених і Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податку зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який згідно пп.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, становить сума грошового зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. (Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію (п. 14.1.39). Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп.14.156)).

Згідно з п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог п.п.20.1.28 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючий такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам ДПС, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом Державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1244 - вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України. На підставі рішення суду орган державної податкової служби приймає рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки.

Згідно ч.1 ст. 256 КАС України негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 128, 160-163, 167, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Меркурій - Д» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути кошти в рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Меркурій-Д» в сумі 2484,33 грн. за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Меркурій-Д».

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до п.8 ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков