Ухвала суду № 31558368, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К/9991/78291/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Первомайська ОДПІ)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

у справі № 2а-6882/11/1470

за позовом публічного акціонерного товариства "Первомайський молочноконсервний комбінат" (далі - Товариство)

до Первомайської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ від 12.05.2011 № 0000122301.

Постановою названого суду від 25.04.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позов задоволено повністю.

Судові акти по справі мотивовано тим, що Товариством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту за спірними операціями, тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та на неповноту встановлення ними обставин справи, Первомайською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судами було проігноровано доводи податкової інспекції про відсутність у субпідрядних організацій, залучених контрагентом позивача до виконання спірних підрядних робіт, об'єктивної можливості виконати ці роботи у зв'язку з відсутністю необхідного штату працівників, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, що є свідченням фіктивності спірних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Первомайською ОДПІ за наслідками проведенняо документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «Зерно-Сервіс-Форм» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та по взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «Досвід» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, оформленої актом від 26.04.2010 № 616/23/00418107.

Підставою для оспорюваного донарахування стало невизнання податковою інспекцією права позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості ремонтних робіт, поставлених позивачеві товариством з обмеженою відповідальністю «Досвід» в рамках виконання договорів підряду від 01.11.2010.

На обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на те, що у перевіреному періоді названий контрагент придбавав товарно-матеріальні цінності та роботи у підприємств з ознаками фіктивності (у приватного підприємства «Дол-В» та приватного підприємства «Інбудтраст»), які не мають найманих працівників та матеріально-технічних ресурсів (транспортних засобів, складських приміщень, основних фондів), необхідних для провадження господарської діяльності, а укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Досвід» правочини з цими суб'єктами господарювання мають фіктивний характер.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У розгляді цієї справи суди встановили, що в рамках виконання договорів підряду від 01.11.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Досвід» поставило позивачеві будівельні роботи по ремонту виробничих приміщень Товариства.

На підтвердження виконання цих робіт Товариством подано акти прийому виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3, податкові накладні. Зазначені первинні документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо переліку робіт, виконаних названим постачальником та їх вартість. Вказані документи підписані сторонами без застережень.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Вищий адміністративний суд погоджується з висновком судів про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Так, доказів участі позивача разом з товариством з обмеженою відповідальністю «Досвід» у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини постачальника позивача з його контрагентами (зокрема, з приватним підприємством «Дол-В» та приватним підприємством «Інбудтраст») не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Досвід».

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

За таких обставин висновок судових інстанцій про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги досліджувалися у судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано належну правову оцінку, а їх повторне заявлення у суді касаційної інстанції спрямоване на переоцінку висновків судів про належне документальне підтвердження господарських операцій. В силу ж частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати обставини, установлені судами в результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 у справі № 2а-6882/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Г.К. Голубєва