Ухвала суду № 31558374, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Київ К/9991/91509/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -Костопільська МДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011

у справі № 2а/1770/965/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" (далі - Товариство)

до Костопільської МДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2011 № 0000032200/0.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано з тих мотивів, що реальність придбання позивачем товару у спірного контрагента (приватного підприємства «Велсі», далі - ПП «Велсі) підтверджується документально.

Посилаючись на невідповідність висновків попередніх судових інстанцій дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, Костопільська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та повністю відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Костопільською МДПІ було проведено документальну позапланову перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП «Велсі» за період з 01.11.2007 по 31.10.2010.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 01.02.2011 № 54/22/34781090 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 22 733,75 грн., у тому числі 18187 грн. за основним платежем та 4546,75 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для оспорюваного донарахування стало невизнання податковим органом права позивача на зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму витрат на придбання товару (дров паливних м'яких порід), понесених в рамках господарських правовідносин з ПП «Велсі» за договором купівлі-продажу від 17.09.2007 № 37.

На обґрунтування своєї правової позиції Костопільська МДПІ посилається на те, що:

- у названого контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з поставки;

- позивачем не подано товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування придбаного товару, а також інших документів, що мають оформлятися у відповідності з вимогами Інструкцій про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 № П-6 і від 25.04.1966 № П-7;

- засновника ПП «Велсі» ОСОБА_1 засуджено згідно з вироком Рівненського міського суду від 25-26.05.2010 у справі № 1-386/10 за вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з ПП «Велсі» створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витратє реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Судами встановлено, що на підтвердження реальності фінансово-господарських правовідносин з придбання у ПП «Велсі» товару (дров паливних) позивачем подано договір купівлі-продажу, видаткові накладні, платіжні доручення; придбаний товар було в подальшому реалізовано позивачем відділу освіти Костопільської районної державної адміністрації за видатковими накладними.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Вищий адміністративний суд вважає об'єктивним висновок судів про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Так, суди правильно зазначили, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Посилання Костопільської МДПІ на відсутність у ПП «Велсі» об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були об'єктивно відхилені судами. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Що ж стосується посилань відповідача на вирок Рівненського міського суду від 25-26.05.2010 у справі № 1-386/10, то, як зазначили суди, ПП «Велсі» не фігурує у цьому вироку як фіктивно створений суб'єкт господарювання, у зв'язку з чим вказаний вирок не може слугувати підтвердженням відсутності фактично здійснюваної господарської діяльності цим підприємством.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування валових витрат за операціями з ПП «Велсі» та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування.

Оскільки висновки попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі № 2а/1770/965/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.О. Рибченко Є.А. Усенко