Ухвала суду № 31558093, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Київ К/9991/14257/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних конструкцій» (далі - Товариство) та державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі № 2а-12348/09/2670

за позовом Товариства

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2009 № 0000461750/0 та від 22.05.2009 № 0000461750/1, згідно з якими Товариству визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 93870 грн. (у тому числі 31290 грн. за основним платежем та 62580 грн. за штрафними санкціями).

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1748,31 грн. за основним платежем та 3496,62 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить повністю задовольнити позовні вимоги, скасувавши оскаржувані судові акти у відповідній частині. При цьому заявник зазначає, що за умови самостійної сплати платником необхідної суми податку до бюджету у податкового агента не виникає обов'язку з нарахування, утримання та перерахування цього податку.

ДПІ також скористалася правом на касаційне оскарження рішень у справі та подала касаційну скаргу, в якій просить повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. На обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначає про неправильне тлумачення судами положень підпунктів 9.10.1, 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до прийняття незаконних рішень у відповідній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2008, оформлену актом від 05.03.2009 № 698/23-200/04012299. За наслідками цієї перевірки податковим органом було зобов'язано позивача сплатити 93870 грн. податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням штрафних санкцій) за податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2009 № 0000461750/0.

Підставою для зазначеного донарахування став висновок податкового органу про невиконання позивачем функцій податкового агента з утримання та перерахування до бюджету відповідної суми податку з доходу, виплаченого фізичним особам під час придбання у них транспортних засобів за біржовими угодами.

Крім того, за посиланням ДПІ, Товариством не було включено до оподатковуваного доходу фізичної особи в порядку підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» кошти у сумі 11 655,40 грн., отримані підзвітною особою на відрядження та не повернуті у встановлені законодавством строки.

В силу вимог підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме - на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У той же час згідно з підпунктом 9.10.2 пункту 9.10 цієї ж статті Закону звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

У розглядуваній справі суди встановили, що за наказом голови правління Товариства від 05.11.2007 № 122 працівник Товариства ОСОБА_2 перебував у закордонному відрядження у період з 11.11.2007 по 24.11.2007; завершення відрядження припало на вихідний день - суботу 24.11.2007, у зв'язку з чим перший банківський день після відрядження настав лише 26.11.2007. З огляду на ці обставини суди з урахуванням наведених приписів Закону дійшли цілком об'єктивного висновку про те, що повернення ОСОБА_2 залишку невикористаних коштів у сумі 11655,40 грн. на розрахунковий рахунок Товариства у банку 28.11.2007 не можна розцінювати як несвоєчасне звітування про використання коштів, наданих під звіт.

А відтак суди цілком правомірно задовольнили позов у відповідній частині.

Правильною є і надана судами правова оцінка епізоду відносно невиконання позивачем функцій податкового агента під час придбання автомобілів у фізичних осіб за біржовими угодами.

Так, згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За приписами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону податковим агентом є особа, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Суди цілком об'єктивно відхилили посилання позивача на те, що саме товарна біржа як посередник при продажу рухомого майна є податковим агентом платника податку (продавця) стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу відповідно до пункту 12.3 статті 12 названого Закону.

Адже за змістом статей 1, 4 Закону України «Про товарну біржу» метою діяльності біржі є надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій та забезпечення, зокрема, умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг без права здійснювати біржові операції, оскільки таке право мають лише її члени або брокери, які зобов'язані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі.

Відповідно до частини сьомої статті 279 Господарського кодексу України та частин третьої, четвертої статті 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа не займається посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а її діяльність здійснюється згідно з цим Законом та чинним законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що Біржа не нараховує (не виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, не здійснює посередницьких функцій при продажу об'єкта рухомого майна, а також не є нотаріусом, який при здійсненні операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, визначених статтею 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є податковим агентом.

Отже, Біржа не є податковим агентом при засвідченні договорів купівлі-продажу рухомого майна.

Не звільняє позивача від виконання обов'язків податкового агента і факт самостійної сплати платником податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Адже Законом визначено імперативний порядок сплати цього податку, відповідно до якого саме податковий агент здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку та є відповідальною особою за таку сплату; зазначений порядок не може бути змінений за згодою осіб.

З урахуванням викладеного суди дійшли правильного висновку про законність донарахування позивачеві неутриманого та не перерахованого податку з доходів фізичних осіб у сумі 29542,16 грн. та застосування до Товариства 59084,32 грн. штрафних санкцій.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних конструкцій» та державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі № 2а-12348/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.О. Рибченко Є.А. Усенко