Ухвала суду № 31558089, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Київ К/9991/16342/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2а-17370/10/2670

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - Підприємство)

до Жмеринської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення 22.11.2010 №00001052301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем «плата за землю» у сумі 16 267,95 грн. (у тому числі 10 845,30 грн. за основним платежем та 5422,65 грн. за штрафними санкціями).

Постановою названого суду від 19.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позов задоволено повністю з тих мотивів, що земельними ділянками залізничного транспорту є всі земельні ділянки, надані в користування Підприємству для здійснення своєї діяльності, що обумовлює правомірність сплати позивачем земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані його структурні підрозділи, у розмірі, встановленому частиною десятою статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Посилаючись на невідповідність висновків попередніх судових інстанцій дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства (зокрема, статті 7 Закону України «Про плату за землю», статті 20 Земельного кодексу України), Жмеринська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та повністю відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Жмеринською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 12.11.2010 № 1301/23/01070008.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було донараховано оспорювану суму податкового зобов'язання із земельного податку з тих мотивів, що при розрахунку земельного податку за земельні ділянки зазначеного структурного підрозділу позивач мав застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової оцінки, а не 25 % від розміру вказаної ставки, позаяк зазначені земельні ділянки не використовуються безпосередньо для залізничних перевезень, а відтак не належать до категорії земель залізниці у розумінні частини десятої статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до статті 7 названого Закону податок за земельні ділянки, надані для залізниць, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. При цьому вказаний Закон не містить розмежування земельних ділянок, наданих залізниці, за категоріями.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Аналіз цих правових норм дає підстави вважати, що за всі земельні ділянки, надані для залізниці, податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Поняття «земельні ділянки, надані для залізниць» та «земельні ділянки, надані для залізничного транспорту» у цьому Закону вжито в одному значенні та відповідають поняттю «земля залізничного транспорту» у розумінні статті 68 Земельного кодексу України за визначальною ознакою необхідності цих земель для забезпечення роботи залізничного транспорту. Звуження поняття «земельні ділянки, надані для залізниць» лише до земель смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням виводить з правового регулювання сплату земельного податку за інші землі залізничного транспорту.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка надана у постійне користування Підприємству, а розташована на цій земельній ділянці Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень є його відокремленим підрозділом, Підприємством правильно обчислювався та справлявся земельний податок у розмірі, встановленому частиною десятою статті 7 названого Закону.

За таких обставин висновок судів про дотримання позивачем вимог податкового законодавства під час сплати земельного податку за спірний період та, відповідно, про незаконність оспорюваного донарахування відповідає правильному застосуванню, а відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-17370/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.О. Рибченко Є.А. Усенко