Ухвала суду № 31558095, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Київ К/9991/15390/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.07.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2а-1344/10/2170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зустріч" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинними рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними: рішення про застосування штрафних санкцій від 26.02.2010 № 0004762307, за яким до позивача застосовано 10140 грн. штрафу, та рішення про застосування фінансових санкцій від 26.02.2010 № 0004772307, згідно з яким Товариство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1700 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позов задоволено частково; визнано нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 26.02.2010 № 0004762307 в частині застосування до Товариства 9300 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить їх скасувати та повністю відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про невідповідність висновків судів положенням пункту 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон) та пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено перевірку належного позивачеві кафе «Зустріч» за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій. За наслідками цієї перевірки ДПІ було складено акт від 18.02.2010 № 239/21/22/23/21308392/287, в якому зафіксовано здійснення позивачем розрахункової операції на суму 7 грн. без застосування РРО, невідповідність суми готівкових коштів у місці здійснення розрахунків (100 грн.) сумі, зазначеній у денному звіті РРО (0 грн.), незабезпечення зберігання у КОРО фіскальних звітних чеків РРО (відсутність Z-звіту № 1355), неведення Товариством обліку товарів за місцем реалізації. Наведені обставини стали підставою для застосування до позивача 10140 грн. штрафний санкцій за рішенням від 26.02.2010 № 0004762307. Крім того, на підставі висновку про зберігання позивачем алкогольних напоїв у місці зберігання, невнесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, Товариство було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. за рішенням про застосування фінансових санкцій від 26.02.2010 № 0004772307.

Пунктом 12 статті 3 Закону встановлено обов'язок суб'єктів господарювання вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Порушення наведеного законодавчого припису тягне застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це передбачено статтею 20 Закону.

У розглядуваному випадку суди встановили, що облік товарів, які перебували у Товариства на реалізації, здійснювався на підставі належним чином оформлених накладних, видаткових накладних та інших первинних документів бухгалтерського обліку, що були надані позивачем у ході розгляду справи.

Неподання цих документів під час перевірки було обумовлено відсутністю у бармена (у присутності якого проводилася перевірка) доступу до первинних документів Товариства.

За таких обставин суди дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність у діях позивача ознак правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону, та правомірно задовольнили позовні вимоги у відповідній частині.

Інші висновки судів учасниками провадження в касаційному порядку не оскаржуються; факт порушення Товариством вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також пунктів 2, 6, 13 Закону підтверджується наявними у справі доказами (у тому числі і фактом притягнення бармена Товариства ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно з постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 29.04.2010 за порушення правил здійснення розрахункових операцій); Вищим адміністративним судом України не виявлено порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які не було посилань у поданій скарзі.

Таким чином, оскільки норми матеріального права правильно застосовані судами, а їх висновки відповідають встановленим у справі обставинам та наявним доказам, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі № 2а-1344/10/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Г.К. Голубєва