Ухвала суду № 31557194, 04.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. справа № А36/356-07

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, Прокуратури Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2011 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, за участю прокурора м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В червні 2007 року позивач - Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» (далі ПАТ з ІІ «ДОЕЗ») звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську та просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 28.12.2006 року №0002528822/0/33387, від 12.03.2007 року №0002528822/1/7202 та від 22.05.2007 року №0002528822/2/15816 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковий звітний період вересень 2006 року на суму 1185043,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що висновок відповідача про завищення товариством бюджетного відшкодування у вересні 2006 року на 1185043грн. є неправомірним, оскільки відповідні суми були сплачені у складі вартості послуг за дистриб'юторськими угодами і вказані послуги були придбані для використання їх результатів в господарській діяльності позивача з метою отримання доходу.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 28.12.2006 року №0002528822/0/33387, від 12.03.2007 року №0002528822/1/7202 і від 22.05.2007 року №0002528822/2/15816.

Не погодившись з постановою суду, відповідач та прокурор подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що в період з 27.11.2006 року по 08.12.2006 року уповноваженими фахівцями податкової інспекції проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за період серпень, вересень 2006 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення: пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» а саме завищення суми ПДВ, що належить до бюджетного відшкодування у вересні 2006 року на 1185043,00 грн.

За результатами перевірки складений акт №486-08-03/2-00374385 від 15.12.2006 року.

На підставі вказаного акту та за результатами розгляду скарг позивача у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання СДПІ у м. Дніпропетровську були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.12.2006 року №0002528822/0/33387, від 12.03.2007 року №0002528822/1/7202 та від 22.05.2007 року №0002528822/2/15816, якими зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2006 року в розмірі 1185043, 00 грн.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Зазначені суми було включено до податкового кредиту на підставі витрат пов'язаних з оплатою дистриб'юторських послуг передбачених угодою №ТВS500215/215 від 01.10.2005 року, укладеної між позивачем і ТОВ «Торгівельна фірма «Продсервіс».

Відповідно до п.1.2 вказаної угоди сторони визначили, що продавець призначає ТОВ «Торгівельна фірма «Продсервіс» своїм дистриб'ютором продукції на території, а дистриб'ютор погоджується діяти в якості не ексклюзивного дистриб'ютора на території та умовах, визначених цією угодою. Дистриб'ютор купує рафіновану дезодоровану олію під зареєстрованим знаком для товарів та послуг «Олейна» у продавця та організує на території прямі та непрямі поставки продукції відповідно до вимог зазначених у Додатку №2, а також виконує всі інші зобов'язання щодо дій визначених вище.

Пунктом 1.3 угоди встановлено, що з метою збільшення обсягів продаж, утримання та завоювання ринкових позицій продукції продавець доручає, а дистриб'ютор бере на себе зобовязання надати послуги з просування продукції на ринку за такими напрямками, зокрема, але не виключно підготовка товарних партій до участі в акціях в торговельних точках; розміщення рекламної продукції продавця в торговельних точках; розташування продукції в торговельних точках; оформлення продукції із встановленими стандартами мерчандайзингу, підготовки та організації рекламних акцій та/або стимулюючих заходів для споживачів по активізації продажу продукції в торговельних точках; вчиняти інші законні дії з підтримання зацікавленості покупців до продукції; розширення обсягу продукції, що була продана торговельним точкам; розширення обсягу продукції, що була продана роздрібним точкам за їх замовленням; забезпечення стандартів розміщення продукції в роздрібних торговельних точках згідно з додатком №8; виконання місячних, квартальних та річних планів продаж; виконання сезонних планів та виконання планів за кількістю торговельних точок.

Як зазначає відповідач в Акті перевірки, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування стало те, що позивач не здійснював роздрібну торгівлю і витрати з передпродажної підготовки товару та реалізації дистриб'ютором такого товару іншим покупцям є господарською діяльністю дистриб'ютора і з урахуванням вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав права включати відповідні суми до податкового кредиту.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що такі доводи відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Дистриб'юторська угода є змішаною угодою, що ґрунтується на договорі купівлі-продажу та договорі про надання послуг.

Зміст дистриб'юторської угоди як змішаної угоди продажу-послуги полягає не тільки в переході до дистриб'ютора права власності на товар, переданий продавцем (Товариством) дистриб'ютору, а й наданні послуг продавцю, зокрема: з підготовки товарних партій до участі в акціях в торговельних точках; розміщення рекламної продукції продавця в торгових точках; розташування продукції в торгівельних точках; оформлення продукції згідно зі встановленими стандартами мерчандайзингу; підготовки та організації рекламних акцій та/або стимулюючих заходів для споживачів по активізації продажу продукції в торгівельних точках; вчиненні інших законних дій для утримання позиції продукції на ринку та постійного поширення позиції продукції.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз дистриб'юторської угоди, укладеної позивачем, дає підстави вважати, що послуги, які надавав дистриб'ютор позивачу, спрямовані на отримання доходу останнього.

Таким чином, понесені витрати з передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі (розвезення готової продукції роздрібним покупцям, розміщення готової продукції у роздрібній мережі) належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам законодавства.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, Прокуратури Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 29 квітня 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов